Які закономірності формування колективу?

Які закономірності формування колективу?

Велику  роль  у  соціальному  становленні  учнів  відіграють  відносини  з однолітками, внаслідок яких формуються умови, за яких успішніше проходить процес соціалізації молодих людей. Від того, які відносини склалися в учнів з їхніми товаришами, педагогами, залежить можливість адаптації учнів і розкриття їхнього потенціалу.

Залучення учнів до різних соціальних спільнот  (класів, клубів, об’єднань, співтовариств, організацій, виробничих бригад) створює умови для реальних соціальних випробовувань учнів, які,  у  свою  чергу,  формують  готовність  до  входження  в  різні  соціальні структури, різноманітні типи соціальних відносин.

Різноманітні відносини обумовлюють створення груп різних типів. Це можуть  бути  групи  як  згуртовані,  так  і  незгуртовані.  Згуртованість  груп також відбувається на різній основі. Внаслідок інтеграції можуть виникнути групи як соціальної, так і асоціальної спрямованості.

Групи  відрізняються  одна  від  одної  такою  ознакою,  як  домінуючий фактор згуртування. Факторами можуть бути спільні  інтереси членів групи, прагнення пристосовуватися до  специфічних  умов,  авторитет лідера, наявність соціальних норм, прийнятих усіма членами групи тощо. Залежно від кожного фактора група має свою траєкторію розвитку та якість, за якою одна згуртована група відрізняється від  інших.

Трапляється так, що будьяке  згуртування,  навіть  на  основі  антигуманних  відносин,  розглядається як  позитивне  явище,  тому що  значно  легше  маніпулювати  згуртованою групою.

Робота із групою може розглядатися у двох площинах:

  1. Впливаючи на учнів, учитель, класний керівник повинен ураховувати специфіку класу, особливості його згуртування.
  2. Вихователь має прагнути до того, щоб  згуртування  групи відбувалося демократично, на основі гуманістичних норм відносин, тобто створювався виховний колектив.

Найістотніша  якість  групи  —  рівень  її  соціально-психологічної  зрілості — перетворює її на групу-колектив.

Критерії розвитку групи (колективу)

РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ГРУПИ АБО КОЛЕКТИВУ МОЖНА ОЦІНЮВАТИ ЗА ТАКИМИ КРИТЕРІЯМИ:

  • колективна  спрямованість,  під  якою  розуміється  соціальна  цінність прийнятих групою цілей, мотивів діяльності, групових норм. Особливу роль у формуванні соціальних норм відграє позиція лідера групи;
  • здатність групи до самоврядування (самоврядність);
  • підготовленість групи до спільної діяльності, яка залежить від особливостей  самої  діяльності,  її  складності,  професійного  характеру,  рівня творчості, виду, форми тощо;
  • інтелектуальна комунікативність — це процес міжособистісного сприйняття та встановлення взаєморозуміння, знаходження спільної мови, здатність членів групи розуміти одне одного з півслова;
  • емоційна  комунікативність —  це  міжособистісні  зв’язки  емоційного характеру, які більшою мірою характеризує народна мудрість: «Розділена радість — дві радості, розділене горе — півгоря»;
  • вольова комунікативність — це здатність групи протистояти труднощам і перешкодам, її стресостійкість, надійність в екстремальних ситуаціях.

Не можна  говорити  про  безперервний  прогресивний  розвиток  групи як  колективу:  у  її  розвитку  завжди  є  спади й  злети,  зустрічаються  також тимчасові «хвороби», що призводять до конфліктних ситуацій або до негативного розвитку відносин.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті