Як організувати колективну творчу діяльність?

Як організувати колективну творчу діяльність?

Методика колективного  творчого виховання як система була розроблена  доктором педагогічних наук  І.  Івановим разом  з його однодумцями  вченими  і практиками. Так, у 60-х роках минулого століття в Ленінграді, Москві,  Пермі,  інших  містах  колишнього  СРСР  почали  формуватися виховні  об’єднання  дітей  та  дорослих,  які  називали  себе  комунарами: Фрунзенська комуна, комуна ім. Макаренка (КІМ), клуб юних комунарів (КЮК) тощо. Тому методику колективного творчого виховання називають ще методикою Іванова, або комунарською методикою. Сьогодні методика колективного творчого виховання має більш поширену  назву —  методика  колективної  творчої  взаємодії  (КТВ),  адже  вона вийшла далеко за межі школи й використовується там, де необхідно ство-рювати й реалізовувати творчі проекти.

Методика  КТВ  —  це  спосіб  організації  життя  дитячого  колективу, за  якого  діти  й  дорослі  спільно  піклуються  про  поліпшення,  зміну  умов власного  життя  та  саморозвиток;  планують,  організовують  і  аналізують свою діяльність усі разом через накопичення, осмислення та вибір думок, припущень,  ідей кожного, формуючи дружні стосунки, повагу, взаєморозуміння й турботу. Отже, методика КТВ — це методика людяності, діяльності, творчості.

Принципові положення методики КТВ:

  1. Соціальна  спрямованість  діяльності  —  тільки  в  турботі  про  свою батьківщину  виховують  гідного  громадянина.  Тому  вся  колективна творча діяльність має бути спрямована на покращення розвитку своєї школи,  дитячого  садка  чи  дитячого  будинку;  турботу  про  громадян (людей похилого  віку  та  інвалідів),  які  її потребують;  відкриття невідомих сторінок історії; турботу про куточок природи; участь у боротьбі за  справедливість  (соціальну, моральну  тощо). Це  все  залучає  дитину до  створення  умов,  у  яких  вона живе  і  в  яких  відбувається  її  громадянське становлення.
  2. Турботливі  стосунки  —  тільки  в  атмосфері  доброзичливих,  щирих, демократичних  стосунків  з  дітьми  можна  пробудити  в  них  інтерес до спільної діяльності. Такі стосунки не виключають вимогливості, але змінюється  її  характер — вимоги висуває не особисто педагог,  а  сама справа  до  всіх  її  учасників.  У  такий  спосіб  відбувається  підготовка дитини  до  майбутньої  діяльності,  її  орієнтація  на  поліпшення  свого мікросередовища.
  3. Розподіл колективу на мікроколективи —  творчі  групи, екіпажі, бригади, ланки  тощо. Щоб  у плануванні, організації й  аналізі  діяльності взяли  участь  усі  члени  колективу,  необхідна  дворівнева  організація діяльності:  на  рівні мікроколективу  (3–10  осіб),  де  кожен  пропонує, обговорює, діє; й на рівні всього колективу, де пропонують, обговорюють  представники  кожного мікроколективу. Мікроколективи можуть бути постійними й тимчасовими. Основа для розподілу може бути різною (за інтересами, бажанням, за місцем проживання тощо).
  4. Колективна творча справа — це форма організації колективної творчої діяльності  й  разом  з  тим —  основний  виховний  засіб  комунарської методики.  Колективні  творчі  справи  (КТС),  колективні  творчі  ігри (КТІ),  колективні  творчі  свята,  колективні  організаторські  справи (КОС) —  це  способи  організації  яскравого,  наповненого  працею  та грою, творчістю і товариськістю, мрією і радістю життя.
  5. Чергування творчих доручень (ЧТД) — періодичні перевибори органів учнівського  самоврядування,  чергування  (обмін)  постійних  справдоручень  між  мікроколективами  (через  визначений  проміжок  часу) і  таке  планування  діяльності,  за  якого  кожен  із  членів  колективу обов’язково  входить  в  одну  з  рад  справи,  є  її  організатором. КТС виключає  розподіл  колективу  на  актив  і  пасив.  Усі  «командирські» посади учні обіймають по черзі: сьогодні — ти, завтра — я, але завжди за все відповідаємо разом.
  6. Розмаїття  діяльності—  колективні  творчі  справи  дозволяють  комплексно вирішувати завдання розумового, ідейно-політичного, морального,  трудового,  естетичного  та  фізичного  виховання школярів.  Але кожна  справа має  свою  спрямованість,  згідно  з якою всі КТС можна класифікувати як:
    • організаторські;
    • суспільно-політичні;
    • пізнавальні;
    • трудові;
    • художньо-естетичні;
    • спортивно-оздоровчі.
  7. Рада  справи  —  усі  колективні  творчі  справи  очолюють  ради,  їхня чисельність залежить від маштабу і характеру справи. Ради справи обирають учні або  їх створюють за прикладом  ініціативних груп методом самовисування.
  8. Технологічна  послідовність  —  забезпечення  єдності  та  динамічної послідовності  шести  стадій  в  організації  тематичного  періоду  життя колективу взагалі та кожної КТС зокрема.

Стадія  1.

Попередня  робота  вихователів:  визначення  ролі  даної КТС у  житті  колективу,  висування  виховних  завдань;  придумування  різних варіантів справи  і настановної стартової бесіди; розгляд доцільності залучення шефів, старших і молодших друзів, однодумців.

Стадія 2.

Колективне планування: колективне  уточнення мети діяльності, первинного колективу; колективний збір інформації (яка інформація потрібна, як  її збирати); розвідка справ (школа, шкільний двір, будинок, двір, де живеш, шефи, підшефні тощо); колективний аналіз зібраної інформації,  її  узагальнення,  визначення  завдань,  справ;  загальний  збір, збір-старт. На зборах виробляється план майбутньої справи (з допомогою таких  форм,  як  захист  проектів,  диспут,  арбітраж  тощо)  і  відповідають на такі питання: для кого можна провести цю справу? Як краще її провести?

Кому взяти участь — усьому колективові, окремим (за бажанням) мікроколективам чи вільній бригаді добровольців? Разом з ким? Хто керуватиме —   рада  колективу,  соціальна  рада  справи,  що  складається  з  представників усіх мікроколективів,  або  командир  вільної  бригади? Де  краще провести справу? Коли? Як розбитися на мікроколективи?

Стадія 3.

Колективна підготовка справи: керівний орган КТС уточнює та  конкретизує  план  її  підготовки  і  проведення;  організовує  виконання цього  плану,  доцільно  розставляючи  учасників  по  місцях  на  колективну дію; організовує їхні взаємини і заохочує ініціативу кожного; кожен мікроколектив  (або вільна бригада) виконує своє  завдання, виявляючи максимум творчості, ініціативи, готуючи (таємно) сюрприз для всіх; створюється матеріальна база, необхідна для проведення КТС.

Стадія 4.

Проведення КТС: здійснення плану; вихователі як керівники і ведучі творчої справи створюють і підтримують мажорний тон, дух бадьорості та впевненості у своїх силах, бажання нести людям радість, прагнення долати труднощі.

Стадія 5.

Колективне підбиття підсумків КТС: аналіз на рівні мікроколективів, де кожен висловлюється за такими запитаннями:

  • Що вдалося зробити з окресленого? Завдяки чому?
  • Що варто використовувати надалі?
  • Що перетворити на традицію?
  • Як можна діяти по-іншому? Що можна зробити краще?
  • Кому подякувати?

Потім  думки  мікроколективів  виносять  на  загальний  збір,  де  рада справи формує колективну оцінку, враховуючи не тільки роботу мікроколективів, а й свою.

Стадія 6.

Найближча післядія КТС: справу завершено. Що далі? Виконуються рішення, прийняті на загальних зборах; вносяться зміни у творчі доручення  мікроколективам,  читаються  книги  за  матеріалами  справи, придумуються нові КТС тощо.

Орієнтовний перелік КТС

  1. Організаторські справи: загальний збір (збір — народження колективу, загальний збір за тривогою, збір «Розкажи нам про себе»), «Чергування творчих доручень», колективне планування (збір-старт, розвідка справ і  друзів,  анкети  пропозицій  тощо),  колективне  обговорення  зробленого (збір-вогник, газета-«блискавка», лінійка з творчими рапортами, «жива газета») тощо.
  2. Суспільно-політичні  справи:  зоряний  марш-похід,  маївка,  прес-бій, прес-конференція, «капелюшна дискусія», агітбригада, «круглий стіл»оглядачів, конкурс політичного плаката, конкурс малюнків на асфальті, телемости, арбітражі тощо.
  3. Пізнавальні справи: клуб чомучок, турнір-вікторина, естафета улюблених  занять,  турнір  ораторів,  розповідь-естафета,  конкурс фантастичних  проектів,  виставка  технічної  творчості,  турнір  знавців  життєвих премудростей, «тлумачний словник» тощо.
  4. Трудові справи: «майстерня Саморобкіна», «книжкова лікарня», «снігова казка», трудові атаки, трудові операції, трудові десанти тощо.
  5. Художньо-естетичні  справи:  конкурс  інсценованих пісень,  літературний карнавал, фестиваль аматорських фільмів, огляди читців, співаків, танцюристів, музикантів, пантоміми,  спортивних  танців,  «Вечір поетичних почуттів», конкурс «живих картин», «Збори невідомих поетів», літературно-музична  вітальня,  конкурс  усних  розповідей,  музичний клуб тощо.
  6. Спортивно-оздоровчі справи: «Веселі старти», народні спортивні ігрища,  свято Мийдодіра,  «Космічні  змагання»,  сюїта  туристських  ігор, весела  спартакіада,  весняне  свято м’яча й  скакалки,  військово-спортивні ігри на місцевості тощо.

Пропонуючи ідею організації творчої діяльності в класному колективі, слід домовитися про ролі дорослих у цьому процесі.

Класний керівник згідно зі своїм досвідом, віком, особистими можливостями й характером взаємин з дітьми може бути консультантом, експертом, керівником одного з мікроколективів чи учасником справи.

Успіх справи багато в чому залежить від того, з яких взаємин почне педагог свою роботу з класним колективом. Він має прагнути від самого початку стати для учнів старшим другом, якому цікаве  їхнє життя, у якому він з радістю візьме участь і зможе чогось навчити, навчаючись сам.

Дуже важливо краще познайомитися з учнями, викликати в них  інтерес до себе.

Поради  щодо  організації  роботи  рад  справ,  творчих груп з підготовки та проведення КТС:

  1. Склад групи:
    1. кількість — від 3 до десяти учнів;
    2. залучити до КТС в першу чергу бажаючих, у другу — корисних для даної справи;
    3. бажано, щоб у групі були «вигадники», «критики», «організатори».
  2. Колективне планування:
    1. висування ідей і пропозицій;
    2. розробка проекту, сценарію справи;
    3. розміщення учасників по місцях.
  3. Колективна організація справи:
    1. підготовка справ у мікроколективах;
    2. агітація, залучення, але не примус до участі;
    3. виконання  справи  згідно  із  запланованим  часом  і  дотримання  цього розпорядку.
  4. Колективний аналіз справи:
    1. залучення до аналізу насамперед тих, хто активно готував справу;
    2. обговорення  провадиться  спочатку  в  ланках,  а  потім  на  загальному зборі.
  5. На настрій учнів під час підготовки, проведення й аналізування справи можна впливати:
    1. через спільні пісні;
    2. через елементи гри;
    3. гумор;
    4. обставини;
    5. темп і ритм виконання справи.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті