Урок 12. історія України, 5 клас, варіант-2

Урок 12. історія України, 5 клас, варіант-2

Урок-екскурсія «По стародавньому Києву»

Екскурсія починається біля Золотих воріт.

Уч и т е л ь. Шановні діти! Ми знаходимось біля Золотих воріт — головного в’їзду в давній Київ. Зараз ми пройдемо крізь міську браму й опинимось у місті Великого київського князя Ярослава Мудрого. Давайте згадаємо, чому головні ворота міста мали назву «Золоті».

Відповіді учнів

  1. Золоті ворота були у столиці Візантії — Царгороді, а Київ вів з греками суперництво, і, щоб показати велич свого міста, князь вирішив ворота назвати Золотими.
  2. Кажуть, що біля воріт  завжди  стояли князівські воїни  і кожен,  хто приїздив до міста, сплачував мито — кілька золотих монет.
  3. Щоб запобігти ушкодженню стіни від ворожих стріл і каміння, ворота були захищені листами міді, яка на сонці яскраво випромінювала. Тож давні люди говорили: «Ідемо до золотих воріт».

Уч и т е л ь. Золоті ворота були символом могутності давнього Києва — «матері руських міст». Жодного разу кочовики, які були біля Києва, не змогли оволодіти цим укріпленням. Без Золотих воріт місто навіть не уявлялось. Існує така давня легенда.

Одного разу підійшло до міста велике кочове військо. Оточило Київ.

А в Києві був богатир Михайлик. Піднявся він на мур і пустив стрілу в татарський табір. Стріла влучила татарському хану прямо в казан. «Є великий воїн у цьому місті,— сказали татари — віддайте нам його кия  ни, тоді не будемо чіпати місто».

Порадились городяни і вирішили віддати Михайлика татарам. Образився лицар на городян, сів на коня і поїхав з міста. Не було кому захищати Київ, і вороги увірвались у місто. Але це тільки легенда.

Екскурсанти проходять крізь Золоті ворота й опиняються в місті Ярослава Мудрого.

Уч и т е л ь. Подивіться, будь ласка, на цю величну споруду. Вона у висоту була 12 м і завширшки сягала 6,5 м. Вліво та вправо йшли від воріт могутні вали, які оточували все місто. Самі ворота були викладені зі спеціальної цегли — плінфи, секрет виготовлення якої знали київські ремісники. Над воротами ви бачите храм Благовіщення із золотим куполом. Ця маленька церква виконувала  також військову функцію —  з неї київські дружинники вдивлялись у степ: чи не підходять до міста кочівники? А ми з вами продовжимо шлях по місту Ярослава Мудрого.

Екскурсанти прямують до Софіївської площі і зупиняються біля Софіївського собору.

Уч и т е л ь. Ми з вами знаходимось на Софіївський площі. Це —  історичний центр міста Ярослава. Тут приймали іноземних послів, відбувалось народне віче. На цьому місці, яке, за літописами, мало назву «поле внє града», відбулась історична битва Ярослава Мудрого з печенігами. Про це нам розповість один із учнів.

Р о з п о в і д ь   у ч н я. 1036 р. підійшли до Києва печеніги — могутні кочовики. Їм назустріч вивів дружини князь Ярослав Мудрий. Варязькідружини князь поставив посередині, справа поставив свою дружину київську, а зліва — новгородців. Жорстокою була ця битва. Сам князь зазнав удару від печенізької шаблі, у ногу йому влучила стріла. У жорстокій битві кияни перемогли печенігів,  і  ті перестали нападати на Русь. На  знак перемоги Ярослав Мудрий звелів спорудити храм на честь святої Софії.

Уч и т е л ь. Софіївський  собор  став резиденцією київських князів і митрополита. Мозаїки і фрески собору зберегли для нас давні сторінки історії  та культури нашого народу. Тут містилась велика бібліотека, яка нараховувала до тисячі книжок, існувала палітурна майстерня і школа, де навчались діти  заможних киян. Софія була духовним центром давньої України-Русі та всього православного світу. В усі часи заморські гості поспішали до давньої Софії, адже народна мудрість проголошувала: «Якщо ти був у Києві і не бачив святої Софії, то ти нічого не бачив». Давайте завітаємо до цієї величної святині.

Екскурсії по Софіївському собору та заповіднику проводять фахівці музею. Під час  екскурсій  учням пропонується  звернути  увагу на живописні шедеври Давньої Русі, мозаїки  і фрески, давні  графіки, саркофаг Ярослава Мудрого. Після  огляду Софії  екскурсія прямує  до Михайлівського Златоверхого Собору.

Уч и т е л ь. Шановні учні! Ми зараз з вами знаходимось на території «міста князя  Ізяслава». Його прикрашає  велична  споруда — Михайлівський  Златоверхий Монастир. Собор  носить  назву  на  честь  небесного воїна Михайла. Подивіться, будь ласка, на цю чудову споруду. Вона нагадує нам космічний корабель, який готується до польоту. У 20–30-х рр.

ХХ ст., тобто в часи панування тоталитаризму, багато перлин з нашої духовної спадщини, було втрачено, а храм поруйновано. Не випадково тут розташовано  пам’ятний  знак  жертвам  сталінського  голодомору  1932–1933 рр.  Із  проголошенням незалежності нашої  держави  відроджується і духовність  народу,  і  наші  духовні  святині.  На  цій  площі  ми  бачимо пам’ятник великим людям Київської Русі. Хто може їх назвати і розказати, які сторінки української історії з ними пов’язані?

Учні називають: княгиню Ольгу, Андрія Первозванного, болгарських просвітителів Кирила та Мефодія.

Учитель підбиває підсумки виступів учнів.

Уч и т е л ь. Дійсно, з ім’ям Андрія Первозванного пов’язаний початок історії нашого міста. Адже саме його послав на українські  землі Господь нести боже слово. І, побачивши величні київські гори, Андрій благословив їх. На цьому місці і постав Київ. Справи Кирила та Мефодія нам добре відомі. Саме  з  їх  іменами пов’язують появу перших  азбук, які називалисяглаголиця та кирилиця. Про княгиню Ольгу мова особлива. Не випадково народ назвав її Великою, Мудрою, Святою. З уроків історії України, ви знаєте, чому. А мені  хочеться  сказати поетичними рядками про  велику княгиню.

Княгине Ольго, ти в часах далеких

До нас прийшла з болгарської землі.

Як ті вовки чекали небезпеки,

Яку ті чайки, жалілися жалі…

Та в Києві державною рукою

Добро і лад ти швидко навела,

І хрест засяяв зіркою святою,

Яку ти в наше небо підняла!

Загомоніли гори і долини…

І розпочався християнський вік,

І ти сказала буде: «Буде Україна,

Бо з нами Бог віднині і повік!»

Ярослав Паладій  «Абетка з історії України»

Уч и т е л ь. Тепер з «міста князя Ізяслава» ми йдемо до «міста князя Володимира». Наш шлях — крізь ворота,  туди, на давню  гору, яка була політичним центром давнього Києва. Давайте згадаємо, що нам відомо про князя Володимира Святославича?

Учитель оцінює відповіді учнів і продовжує екскурсію до «міста Володимира».

Уч и т е л ь. У «місті Володимира» розташувався княжий палац, Десятинна церква, будинки дружинників і київської знаті, місця для торгових людей.

Про справи князя Володимира досить влучно сказав поет Юрій Шкрумеляк:

Звав тебе народ ласкавим,

Називав теж «Сонцем Ясним»,

Бо зробив ти край великим,

А свій люд — багатим, щасним.

Ти зібрав всі руські землі

Від Кавказу по Карпати

І від моря аж по Волгу

Став «Великий» панувати.

Запитання до учнів
  1. Чому народ називав князя Володимира «Красним Сонечком»?
  2. Яке значення мала для давнього Києва Десятинна церква? Чому вона мала таку назву?

Уч и т е л ь. Під час Батиєвої навали останні захисники Києва відступили до міста Володимира і дали бій кочовикам, захищаючи Десятинну церкву. Тут  загинули останні  захисники міста,  а Київ був спустошений ординцями. Ця біда сталася в грудні 1240 р. Про ці трагічні події видатний український поет Володимир Сосюра писав:

До Дніпра збігає Київ

Шумними садами.

Шлях кривавий, шлях Батиїв

Там десь, за віками…

Скільки впало любих, милих,

Не прийшло з походу,

Як стікала кров по схилах

У Дніпрову воду.

Києве! Гули пожари!

Морем клекотали…

На валах твоїх татари

Після бою спали.

Шлях кривавий, шлях Батиїв

Десь там за віками…

До Дніпра збігає Київ

Шумними садами.

А ми з вами йдемо до дніпровських круч милуватися краєвидами міста. Перед нами Поділ — один з найдавніших ремісничих і торгових центрів Києва. З давнього Подолу починався шлях для багатьох купців і торгових людей «із варяг в греки». До Балтії й Чорного моря везли купці вироби київських майстрів: посуд та прикраси, зброю та одяг, продукти харчування та сировину. Шлях цей був дуже небезпечний, адже часто кораблі доводилось  тягнути берегом, відбивати напади розбійників чи кочовиків, терпіти холод  і спеку. З усіх куточків світу заморські гості поспішали до Києва. Купці з півночі везли хутра, арабські мореплавці — вишукані тканини  і прянощі. Як  зазначає літописець:  «Київ був  значний  і чуваний в усіх куточках землі». Стародавні племена готів називали його Дніпровим містом, грецькі мандрівники — Сомбатом, араби знали його як «Куябу».

Про велич столиці Давньої Русі свідчать такі цифри: в середині ХІІ ст. населення Києва  складало 50 тис. осіб, Страсбурга — 20 тис., Лондона — 35 тис. Тільки Париж мав 100 тис. населення. Вчені довели, що саме на цих кручах над Подолом виник стародавній Київ. Поміркуйте, чому давні слов’яни обрали саме це місце над Дніпром.

Учитель підсумовує виступи учнів, які відзначають:
  • торгові шляхи;
  • наявність Дніпра;
  • можливість займатись рибальством і полюванням;
  • важкодоступні для ворогів місця.

Уч и т е л ь. Подивіться на ці гори. Тут виникло давнє городище. Літописець Нестор у «Повісті минулих літ» сповіщає нам:

І було три брати. Одному ім’я Кий,

Другому — Щек,

А третьому — Хорив,

І сестра їхня Либідь.

І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів,

А Щек сидів на горі, що й нині зветься Щекавиця,

А Хорив на третій горі, від нього прозвалася Хоревиця.

І в ім’я брата свого старшого заклали городок

І назвали його Київ…

Давайте згадаємо з уроків історії України, які ще існують версії щодо виникнення і заснування Києва.

Учитель  підбиває  підсумки  виступів  учнів.  Зупиняється на  варіанті про слов’янське походження давнього міста. Одному з учнів пропонується продекламувати вірш Олександра Олеся «Початок Русі».

Де стоїть тепер наш Київ,

Там була сама гора.

Жив там перший Кий з Хоривом,

Щек та Либідь — їх сестра,

Над самим Дніпром на горах,

Огороджений з боків

Ровом, мурами, волами,

Київ виріс і розцвів.

На сторожі коло його,

Наче батько, спав Дніпро,

Наче батько сину ніс він

З півдня й півночі добро.

І, здавалось, Україна

Буде квітнути віки.

І, здавалось, всі народи

Їй сплітатимуть вінки.

Уч и т е л ь. Буремні роки пронеслися над містом. А він і 1500-річним залишився таким же могутнім і молодим. Подивіться на лівий берег Дніпра, де постали сучасні будівлі. Як чудово поєднуються вони з його архітектурними пам’ятками. Там, де київські князі виводили дружини на смертельний  двобій  з кочовиками, потопають  серед каштанів  сучасні масиви.

Київ — місто минулого і сучасності, місто-герой і місто-трудівник, місто високої культури, науки, спорту й освіти. Сивина його століть, подих історії відчуваються тут скрізь.

Я стільки чув похвальних слів про Київ,

Такі захоплені чув голоси!

І це — не чемності самої вияв,

А лиш визнання справжньої краси!

Максим Рильський

Учитель підбиває підсумки екскурсії і пропонує учням удома написати звіт про екскурсію, зазначивши в зошиті маршрут та основні архітектурні пам’ятки давнього Києва.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті