Тихий океан

Тихий океан

Тихий  океан —  найбільший  з  океанів  нашої  планети.  Так,  на  його акваторії досить вільно розмістилися б усі материки і залишилося б місце для  другої  Африки. Це  унікальний  географічний  об’єкт  Землі. На  заході Тихий  океан  обмежений Євразією  та Австралією, на  сході — Північною  та південною Америкою, на півдні — Антарктидою.

Площа океану з морями: 179,679 млн км2
Середня  глибина: 3984 м
Максимальна  глибина: Маріанський жолоб, 11 022 м
Об’єм води: 710,3 млн км3
Кількість морів: 25
Найбільша висота припливів: Пенжинська  губа, 13,2 м
Найбільша затока: Аляска, 384 000 км2
Найпотужніші  течії: Північна і Південна пасатна, Куросіо (теплі), Західних вітрів, Перуанська, Каліфорнійська  (холодні)

 

Тихий океанТихий  океан  лежить  майже  в  усіх  географічних  поясах  Землі.  Таке розташування  зумовлює  надзвичайну  різноманітність  його  природи, в якій можна помітити цікаві  закономірності.

Екватор  поділяє  Тихий  океан  майже  на  дві  рівні  частини,  природа яких  подібна.  Водночас  у  західній  і  східній  частинах  одного  й  того  ж географічного  поясу  природа  океану  значно  відрізняється.  Ці  відмінності  зумовлені,  зокрема, морськими  течіями.

«Тихим»  океан назвав Ф. Маґеллан,  який  перетнув  його  в низьких широтах, жодного разу не потрапивши у шторм. але ця назва не відповідає характерові океану. У помірних широтах Північної півкулі шторми бувають усю холодну пору року. Часом вони здіймаються і влітку. У Південній  півкулі  між  40°  і  60°  пд.  ш.  сильні  вітри  нерідко  переходять в  урагани,  які  іноді  захоплюють  береги  Філіппінських  і  Японських островів,  досягають  території  Корейського  півострова,  Китаю  і  навіть російського Примор’я. У Південній півкулі тропічні урагани спустошують береги островів Океанії, завдають шкоди східній частині австралії.

Океан простягається приблизно на 15,8 тис. км з півночі на південь і на 19,5 тис. км з заходу на схід, перетинаючи екватор. Тому він  і найтепліший серед океанів, його середня  температура +19,37  °С.

Краса Тихого океануТихий океан найглибший: середня його глибина 3984 м, макси  мальна — 11 022 м, виявлена в Маріанському жолобі.

Друге місце за глибиною займає жолоб Тонґа (10 882 м). Це найбільша глибина  Світового  океану  в  Південній  півкулі.  Наступні  за  глибиною жолоби: Філіппінський  (10  265 м), Кермадек  (10  047 м)  та  інші  глибоководні  жолоби-западини.  З  тихоокеанськими  глибинами  не  можуть зрівнятися  глибини решти океанів.

У Тихому океані 25 морів  і  три великі  затоки. Переважна більшість із них зосереджена в західній частині. Найбільше за площею (5726 тис. км²) та  за  об’ємом  (23  522  тис.  км²) Філіппінське  море. Найменше  за  площею море Балі  (119  тис. км²),  а  за об’ємом — Жовте  (16  тис. км²).

У Тихому океані понад 10 тис. найрізноманітніших за формою  і величиною  островів  —  від  великих  гористих  до  дрібних,  низьких,  ледь помітних  серед  водних  просторів.  Великих  островів  найбільше  на  заході океану, малі — розсіяні по всій акваторії, але більшість  із них розташована в центральній та західній частинах. Деякі острови періодично затоплюються, на багатьох розташовані цілі держави. Острови центральної та південно-західної частини океану називають Океанією.

Океанічні  острови  поділяють  на  вулканічні  та  коралові.  Вулканічних  найбільше.  Вони  розташовуються  групами  або  ланцюгами  вздовж тектонічних розломів. До них належать Маркізькі, острів Пасхи, низка островів  із  групи Каролінських  і Маріанських, Ґалапаґоські, Кокосові.

Здебільшого вони  гористі,  із крутими урвистими берегами.

У  центральній  та  південно-західній  частинах  океану  всі  острови, крім дуже молодих, оточені кораловими рифами.

У тропічних та екваторіальних водах Океанії багато островів біогенного походження. Це переважно атоли і острови бар’єрних рифів. Утворення коралових островів пов’язане з життєдіяльністю вапнякових водоростей і коралових поліпів. У східній частині океану провідна роль у створенні атолів належить вапняковим водоростям, у західній — кораловим поліпам. Деякі  групи островів  (Тувалу, Ґілберта, Маршалові)  складаються лише  з  атолів.

Цікаве про тихий океан

Найглибше  місце  в Маріанській  западині  називається Жолобом «Витязя» на честь славетного російського гідрографічного судна. Жолоб виявлений  радянською  експедицією  на  науково-дослідницькому  судні «Витязь» в 1957 р. У 1960 р. було здійснено занурення в Маріанський жолоб на батискафі «Трієст» (СШа) на глибину 10 916 м під керівництвом швейцарського вченого професора Ж. Пікара. Як виявилось, тиск води тут досягає 1183 Па/м²,  температура — 3  °С.

Якщо на дні цієї  западини розташувати  гору Джомолунґму  (найвищу  вершину  світу),  то  над  її  вершиною  був  би ще шар  води  у  2174  м.

Якщо кинути сюди сталеву кулю вагою в один кілограм,  то вона сягне дна лише через 64 хвилини.

Наймолодший острів на планеті розташований поблизу острова Богослов архіпелага Алеутських островів у Тихому океані. Його народження відбулося в липні 1992 року. Утворився острів на очах у результаті виверження вулкану. Народження нової землі супроводжувалося викиданням хмар пилу і клубків пару, досягаючи висоти 3 км над рівнем океану. Після їхнього розсіювання виявилося, що новий острів має довжину 400 м і висоту до 90 м.

У Тихому океані понад 10 тис. найрізноманітніших за формою  і величиною островів. Загальна площа островів близько 3,6 млн км². Тихий океан посідає перше місце  у  світі  за кількістю островів  та  їх  загальною площею. Острова  утворюють  єдину  острівну  частину  світу — Океанію.

Найбільший атолатол Кваджалейн (Маршалові острови) має протяжність 283 км і включає в себе лагуну площею 2850 км². атол, що має найбільшу площу суходолу — о. Різдва (острови Лайн), площею 649 км², з яких 321 км²  зайняті суходолом.

Найбільш  віддалене  від  суші  місце  —  точка  з  координатами 47° 30 пд. ш., 120° зх. д. у південній частині Тихого океану, розташована приблизно в 2575 км від  трьох островів: Піткерн, Петра  і  і Дюсі.

Найвужча судноплавна протокапротока Дофуті (9,93 м), яка розділяє японські острови Содо  і Має.

Найшвидша з течій Наквато Рапідс, яка несе свої води біля берегів канадської провінції Британська Колумбія в Тихому океані. Її швидкість 29,6 км на  годину.

Найпотужніша  у  Світовому  океані  течія  —  Течія  Західних  Вітрів.

Щороку  вона переносить  води  в  200  разів  більше, ніж  усі  річки  земної кулі. Це єдина течія, що огинає всю нашу планету. Довжина її становить близько 30 000 км, ширина — приблизно 1000 км. У багатьох місцях цей потужний потік охоплює всю товщу вод. Утворення цієї течії пояснюється тим, що материки не перешкоджають її руху. З цієї самої причини вітри, які  породжують  течію,  набувають  незвичайної  сили.  Тому  ці  широти Світового океану ще називають  «ревучими сороковими».

Невідома течія тихого океану

У Тихому океані нещодавно в 400 км від японського острова Огасавара виявлено невідому течію, води якої циркулюють по колу діаметром близько  100  км  і  утворюють  вир,  що  зароджується  на  глибині  500  м.

Кожні сто днів течія змінює свій напрямок на протилежний, а швидкість її у десятеро більша за швидкість усіх відомих океанічних течій. Учені пояснити цей незвичайний феномен поки що не можуть.

Найнижчий  рівень  води  поблизу  узбережжя  Каліфорнії  у  Тихому океані, він нижчий за навколишній на 56 м. В районі екватора на північний схід від австралії океанічна поверхня піднімається на 78 м вище середнього рівня Тихого океану,  а в північно-західній частині — на 150 м.

12  вересня  1988  р.  у  Тихому  океані  під  час  урагану  Джимбер  було зафіксовано рекордно низький атмосферний тиск (на рівні моря) 645 мм рт. ст.  (або 860 мб).

Вулкани тихого океану

Учені  гадають,  що  на  суходолі  налічується  понад  800  вулканів, а  на  дні Світового  океану  їх  значно  більше.  Так,  тільки  на  дні  Тихого океану  є  понад  10  000  вулканів,  найвищий  з  них  сягає  8555  м  і  розташований  між  островами  Самоа  й Новою  Зеландією.  Вершина  цього вулкана — на  глибині 360 м від поверхні океану.

Гарячі джерела тихого океану

У  70-ті  роки  ХХ  ст.  на  дні  Тихого  океану  в  районі  середньоокеанічного  хребта  були  виявлені  гарячі  джерела. Вони  утворились  там,  де нагріті внутрішнім теплом Землі води піднімаються по розломах земної кори.  Вода  в  гарячих  джерелах  має  високий,  іноді  в  10  разів  більший, ніж середній в океані, вміст різних солей. Температура її може досягати 400 °С. Біля гарячих джерел на дні океану були виявлені живі організми — бактерії. Як вони  існують там, де, за переконанням учених, не може бути життя, досі  залишається  загадкою.

Надзвичайне явище Ель-Ніньо в тихому океані

Кожного року в кінці грудня до лютого-березня на зустріч Перуанській течії рухаються теплі води екваторіальної протитечії. В окремі роки ситуація змінюється. Замість постійних тут південно-східних вітрів починають дути західні вітри, і під дією циклону потік теплих вод поширюється від

екватора на південь, відтісняючи від узбережжя холодні води Перуанської течії,  змушуючи  часом  іти  її  на  глибину  50 м. Тепла  вода  зі  зниженою солоністю  заважає  проникненню  кисню  в  океанічні  глибини,  від  чого гинуть планктон, риба анчоус. Океан, що став теплішим, викидає в атмосферу  вологу,  яка  змінює  напрям  вітру  і  порушує  логіку  випадання опадів.  Як  наслідок  можлива  посуха  в  Південній  півкулі.  Крім  того, західні  вітри  приносять  вологу  з  відкритих  районів  Тихого  океану, що викликає на посушливих пустельних берегах зливні дощі і катастрофічні повені. Цей потік, котрий  спричиняє  таке лихо, перуанські рибалки називають ель-Ніньо, що в перекладі з іспанської означає «Дитя», тому що  він  приходить  перед  Новим  роком,  коли  в  багатьох  країнах  святкують  Різдво.  Явище  ель-Ніньо  спостерігається  через  рівні  проміжки часу —  приблизно  раз  на  7  років,  та  бували  інтервали  і  4,  і  18  років.

Найбільш  жорстоким  і  тривалішим,  ніж  звичайно  (6  місяців),  воно було  в  1982  році.  Тоді  «Дитя»  спровокувало  біду,  позбавило життя  понад 2000 мешканців  і завдало збитків на суму 13 млрд доларів. Під дією Ель-Ніньо  температура  води,  що  омиває  береги  о.  Ґалапаґос,  досягає +30  °С, що  на  5  °С  перевищує норму. Стадо морських  левів,  які населяли цю  область,  відійшло  далі  в  океан; на  острові припинилось  гніздування окремих видів птахів. На західне узбережжя Гаваїв  і Каліфорнії накотилися  хвилі  небувалої  висоти.  В  еквадорі  під  водою  опинилися великі  площі.  У  Перу  зливові  дощі  пройшли  там,  де  опади —  велика рідкість. Загинули мільйони морських птахів, особливо великі баклани.

Біля  берегів  різко  зменшилися  вилови  анчоусів.  Зі  зменшенням  сили пасатів  підвищився  атмосферний  тиск  над  австралією  та  індонезією, тут встановилась посушлива погода, виникли лісові пожежі.

Повідомлення про те, що наступне ель-Ніньо можна очікувати найближчим часом, пролунало на Всесвітньому конгресі кліматологів у Женеві. Якщо прогноз справдиться, то на сході африки наступить надзвичайний холод, в австралії буде посуха, в Південній америці відбудеться повінь.  На  думку  вчених,  катастрофічну  повінь  1997  року  в  Польщі, Чехії, Німеччини можна пояснити феноменом ель-Ніньо.

Зондські острови

Зондські острови — острови у складі Малайського архіпелагу. Площа біля 1,5 млн км². Поділяються ці острови на Великі й Малі Зондські. Най більші острови — Калімантан (734 тис. км²), Суматра (435 тис. км²), Сулавесі (170 тис. км²), Ява (126,5 тис. км²). Велика частина належить індонезії.

Рельєф Зондських островів переважно гірський, характерний активний вулканізм. На цих островах понад 500 вулканів, з яких 177 діючих.

Характерні для Зондських островів екваторіальні ліси, на півдні мусонні ліси і савани. У лісах зустрічається 2500 родів рослинності, одних тільки пальм існує 300 видів. У гущавині первісних джунглів (римбу) можна побачити  зграї  папуг  і  мавп,  зустріти  тигра  і  пантеру,  слона  і  носорога.

Кейп-Йорк — півострів на північному сході Австралії, поміж Кораловим морем і затокою Карпентарія. Східна частина цього півострова — гориста (заввишки до 555 м), західна — низинна. Переважають евкаліптові ліси, на сході — вічнозелені вологі тропічні ліси. На півострові добувають золото, свинець, значні родовища бокситів (на березі затоки Карпентарія).

Таїті — перлина Полінезії

Таїті  —  вулканічний  острів  у  Тихому  океані,  найбільший  у  групі островів Товариства. Володіння Франції. Площа 1043 км².

Вулканічний острів Таїті
Острів надзвичайно гористий. Чудернацькі гострі вершини надають йому  подібності  до  велетенського  пірамідального  айсберга. Тільки  цей айсберг зелений, а не білий. Острів складається з двох гірських масивів, сполучених вузьким (до 2 км) перешийком. Найвищий пік — гора Орохена  (2241 м) —  займає центральне положення. Гірські хребти порізані долинами,  а  схили  гір  круто  спускаються  до  океану  з  висоти  1500  м.

Коралові поліпи поступово створили навколо острова неприступний бар’єр  у  вигляді  коралових  рифів  на  відстані  2–3  км  від  берега,  і  тому тільки досвідчений лоцман може  завести судно всередину лагуни.

На острові ростуть вологі тропічні ліси, а на узбережжі — плантації кокосової пальми, бананів, цитрусових,  ананасів.

Першим відкрив Таїті англійський мореплавець С. Уолліс, який побачив його у червні 1767 р.

Острови Фіджі

Фіджі - "коралова столиця світу"Острови Фіджі розташовані в південно-західній частині Тихого океану, займають центральне положення серед островів Океанії, на заході Меланезії.

архіпелаг Фіджі  складається  з 322 островів. Загальна  територія всіх островів  Фіджі  —  18,3  тис.  км²,  причому  з  них  16  тис.  км²  припадає на  два  більші  острови:  Віті-Леву  (10,5  тис.  км²)  і  Вануа-Лев  (близько 5,5  тис. км²).

Острови  лежать  між  15  і  22°  пд.  ш.,  між  меридіанами  177°  сх.  д. і  177°  зх.  д.  Сто  вісімдесятий  меридіан  за  Ґрінвічем  поділяє  архіпелаг Фіджі навпіл  і проходить через середину острова Тавеуні.

Острови Фіджі  являють  собою переважно  вулканічні  вершини підводної складчастої гряди. Висота до 1322 м  (найвища точка г. Томаніві) на  о. Віті-Леву. На Віті-Леву  спостерігаються  найрізноманітніші  ландшафти: стрімкі гори, вкриті пишною рослинністю, з гострими скелястими  гребнями,  слідами недавньої  вулканічної  діяльності  і похилі  схили, складені  застиглими потоками  грузької  андезтивної лави.

Гори  на  Віті-Леву  утворюють  ланцюг,  що  простягається  з  півночі на  південь  і  лежить  упоперек  напряму  пануючих  східних  і  південносхідних вітрів-пасатів, які несуть вологу. На схід  і  захід  гори поступово переходять  у  плато,  розмите  водами  і  потоками,  що  перетворили  їх на порізані ярами  і  горбами великі  території.

Ближче до моря знаходяться обширні берегові рівнини, на яких населення  займається сільським  господарством.

Майже  всі  острови  Фіджі  оточені  кораловими  рифами.  В  одних місцях рифи оголюються під час відпливу, в інших завжди вкриті водою і білою піною прибою.

Острови Фіджі  відрізняються м’яким  і  рівним морським  кліматом.

Він достатньо теплий  і вологий для розвитку багатої тропічної рослинності і вирощування сільськогосподарських культур. На Фіджі є вологий (з  листопада  по  квітень)  і  сухий  періоди  року. Період  з  листопада  по квітень  називають ще  сезоном  ураганів  (тропічних  циклонів). Урагани бувають  далеко  не  кожного  року. Вітри, що  супроводжують  такий  циклон,  часом  досягають  великої швидкості  (до  150  км/год)  і  величезної руйнівної сили.

Найціннішим  деревом  на  Фіджі  є  кокосова  пальма,  яка  дає  їжу, питво, будівельний матеріал, волокна  і паливо.

Цікаве дерево буабуа, що росте на горбах біля берега. його деревина просякнута ефірною олією, що ніколи не висихає. Дерево використовують при  спорудженні  будинків,  бо  тільки  воно не  гниє  у  вологому і  теплому  ґрунті  тропіків.

У посушливій  зоні росте казуарина. Це надзвичайно  тверде дерево, добре  горить навіть сире,  тільки що  зрубане.

Тубільна фауна Фіджі  дуже  бідна  й  обмежується  летючою  лисицею (летючою мишею) і сірим щуром. Прямо на шосе можна побачити мангустів — невеликих хижих тварин, знаменитих винищувачів змій. На Фіджі багато  яскравих  забарвлених  папуг. Найпопулярніша  папуга —  какаду з  червоною  голівкою,  лазуровою  смужкою  на  шиї  і  яскраво-зеленою спиною, крилами  і хвостом.

У лісах трапляється велика зелена ящірка, яка малопомітна завдяки захисному  забарвленню

Вибухи під водою Тихого океану

У лютому 1971 р. у Тихому океані біля островів Нові Гібріди відбулося виверження південного вулкану Каруа. Під час виверження хмара із диму та попелу викидалася на висоту до 1 км. По декілька разів на хвилину, із води вилітали значні уламки гірських порід. Приблизно через добу після початку  виверження  над  поверхнею  океану  з’явився  острів  із  попелу, який  досягав  висоти  до  1 м над припливним  рівнем,  завдовжки майже 200 м,  завширшки біля 70 м.

Поверхня цього острова була усіяна уламками. Підводний вулкан Каруа за останні 100 років вивергався третій раз, і в третє був утворений острів. але попіл швидко розмивається водою, тому острів існує не більше ніж півроку.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті