Сюжетно-рольові ігри

Сюжетно-рольові ігри

Сюжетно-рольова гра — образна гра за певним задумом дітей, що розкривається через відповідні події (сюжет) і розігрування ролей.

Команда нашого сайту підготувала для вас збірку сюжетно-рольових ігор для вихованців дошкільних навчальних закладів.

Дійсність,  у  якій  живе  дитина,  можна  умовно  поділити  на сферу природних  та  створених руками людини предметів  (речей) і  на  сферу  діяльності  людей  та  стосунків,  у  яких  вони  перебувають  під  час  різних  видів  діяльності. Для  дітей  дошкільного  віку надзвичайно привабливою є навколишня дійсність, особливо  світ дорослих.  У  них  з’являється  потреба  діяти,  наслідуючи  дорослих, робити все  самотужки. Однак, вони не можуть брати участь у  «дорослій життєвій  ситуації»,  оскільки  їм  бракує  відповідних умінь, знань, навичок. Суперечності між прагненням усе зробити самотужки  і реальними можливостями спонукають дитину реалізовувати свої  інтереси в сюжетно-рольовій грі.

Такі  ігри пов’язані зі сферою людської діяльності й людських стосунків,  оскільки  своїм  змістом  вони  відтворюють  саме цей  аспект  дійсності.  Удаючись  до  них,  діти  намагаються  по-своєму відтворити  дії,  взаємини  дорослих,  створюючи  спеціальні  ігрові ситуації.

Сюжетна  рольова  гра  є  динамічним  феноменом,  її  розвиток виявляється насамперед у виникненні нових сюжетів — утілених у  певних  подіях  образних  відтворень  задумів.

Різноманітність сюжетів  залежить  від  масштабу  і  глибини  пізнання  дітьми  навколишнього світу.

Протягом дошкільного віку сюжети ігор не тільки урізноманітнюються, але й стають тривалішими. Якщо молодші дошкільники розігрують  один  і  той  самий  сюжет  протягом  10–15  хв,  то  діти середнього дошкільного віку розігрують його упродовж 40–50 хв, а  старші  дошкільники — кілька  годин  і навіть  днів. Це  означає, що діти старшого дошкільного віку збагачують гру новим змістом, надають  їй  іншого  спрямування  завдяки  поглибленню  й  розширенню знань, розвитку мислення, уяви.

Діти  відображають  у  грі  предметну  трудову  діяльність  дорослих  (приготування  їжі, ремонт квартири), стосунки між людьми, суспільну  сутність  їхньої  діяльності  («лікар»  уважно  вислуховує своїх  «пацієнтів»,  призначає  «лікування»).  Конкретні  взаємини між персонажами гри можуть бути різними: співпраця, взаємодопомога, турбота одне про одного. Іноді вони виявляють ворожість, грубість,  жорстокість,  що  залежить  від  конкретних  соціальних умов життя  і виховання дитини.

Поглиблення  змісту  гри  виявляється  в  розвитку  здатності  дітей  до  продукування  і  втілення  задуму.  На  другому  і  третьому році  життя  вони  починають  гру  ситуативно,  без  будь-якого  попереднього  плану.  Тема  її  залежить  від  іграшки,  що  потрапляє в поле зору, або від того, яка гра захопила однолітків. Такі  ігрові інтереси  є  нестійкими  і  легко  змінюються.  На  четвертому  році дитина починає осмислювати мету гри, однак через  інтерес до дії здебільшого  забуває  цю  мету,  демонструє  невміння  узгоджувати свої дії у спільній грі, не завжди розуміє своїх партнерів.

Старші  дошкільники  заздалегідь  обговорюють  задум  гри,  добирають,  а  іноді  самостійно  готують  матеріал  для  неї.  Ігри  їхні триваліші,  постійно  ускладнюються  і  доповнюються  новими  епізодами,  фрагментами,  образами.  Вони  виявляють  вищий  рівень ігрової  творчості,  комбінування  знань, життєвих  вражень,  отриманих  зі  спостережень,  книг,  розповідей  дорослих,  спілкування з  однолітками.  Усе  це  стимулює  розвиток  почуттів  дитини,  які у процесі виникнення, обґрунтування, реалізації  ігрового  задуму ускладнюються, поглиблюються, набувають усвідомленості.

Отже,  у процесі  сюжетно-рольової  гри  у  дошкільників  розвивається  здатність  до  творення  і реалізації  задуму, який,  залишаючись спочатку спонтанним, поступово постає як свідомо задумана  тема,  реалізуючи  яку,  діти  не  тільки механічно  копіюють  дії дорослих,  а  відтворюють  почуття,  переживання,  наснажують  їх особистісним смислом.

Формування взаємин дітей у сюжетно-рольовій  грі

Гра — самостійна діяльність дошкільників. У грі, як  і у будьякій  творчій  колективній  діяльності,  відбувається  зіткнення  розуму,  характерів,  задумів.  Саме  в  цьому  зіткненні  формується особистість  дитини,  складається  дитячий  колектив.  При  цьому зазвичай  спостерігається  взаємодія  ігрових  і  реальних  взаємин.

Якщо  дитина  захоплена  своїм  задумом,  своєю  роллю,  тоді  ігрові взаємини  перемагають. Якщо ж  вона  байдуже  ставиться  до  гри, то  спостерігається  протилежне:  роль  недостатньо  впливає  на  її поведінку,  її  взаємини  з  друзями.  Тільки  та  гра,  що  захоплює дитину, мобілізує  її розум  і  волю,  збуджує  сильні почуття, може підпорядкувати задуму егоїстичні спонукання, погані звички.

Дитячий  колектив  у  грі  формується  поступово,  під  впливом роботи вихователя.

Формування  ігрового  колективу  залежить  від  змісту  гри,  багатства  задуму,  а  сам  факт  створення  колективу,  у  свою  чергу, впливає  на  розвиток  ігрової  творчості. Уміння  організувати  гру, домовлятися,  розподіляти  ролі  необхідні  для  того,  щоб  вийшла цікава  гра. Навіть  із  достатніми  знаннями,  багатими  враженнями  про  те, що  зображується,  задум  не  втілюється,  якщо  у  дітей не  сформовані  моральні  якості,  що  необхідні  для  колективної творчої гри.

Організація дитячого колективу в грі — це і передумова успіху роботи, й один з  її результатів. Для того щоб підтримувати  і розвивати  інтереси  дітей,  їх  активність,  самостійність,  цілеспрямованість,  необхідна  організація  дитячого  колективу,  а  сформованість,  наявність  перерахованих  вище  якостей  допомагають  установленню  дружніх  взаємин,  набуттю  навичок  колективних  дій.

Високий рівень  ігрової творчості, багатий зміст  ігор, згуртований загальними  інтересами  колектив —  усе  це  досягається  завдяки тривалій роботі вихователів.

Існує два взаємопов’язані шляхи формування дитячого колективу:

  • через  ігровий образ;
  • через виконання прийнятих у  групі норм поведінки.

З одного боку, у  грі виявляється культура поведінки, вихована у дітей поза  грою. З другого  боку, цікавий  зміст дитячих  ігор сприяє  розвитку  дружніх  почуттів  і  об’єднує  дітей. Така  єдність ігрових  і реальних взаємин допомагає створити етичну спрямованість поведінки дітей.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті