Світовий океан

Світовий океан

У  звичайних  умовах  більшість  людей,  які  живуть  далеко  від  моря, океану,  забувають  про  те,  що  на  сушу  нашої  планети  припадає  трохи більше  ніж  9 %  земної  поверхні.  Усі  континенти,  по  суті,  є  великими островами  в  неосяжних  просторах  Світового  океану.  Загальна  площа Землі  становить  510  млн  км²,  при  цьому  Світовий  океан  займає 360,67  млн  км²  (70,8 %),  а  суходіл —  149,33  млн  км²  (29,2 %).  інакше кажучи, на кожен квадратний кілометр суші припадає 2,4 км² води. У Північній  півкулі  океан  займає  61 %  всієї  поверхні,  у  південній —  81 %.  Ще  різкіше  виглядає  переважання  океану  над  сушею,  якщо  розділити поверхню  Землі  на  материкову  (із  центром  у  Франції,  поблизу  гирла річки  Луари,  на  47°  15²  пн.  ш.  і  2°  30²  зх.  д.)  і  океанічну  (із  центром на південний схід від Нової Зеландії у точці 47° 15² пд. ш. і 177° 30² сх. д.) півкулі. У материкову півкулю  увійдуть  усі материки, крім австралії  та антарктиди,  та  й  у  ній  на  сушу  припадає  47,3 %.  а  в  океанічній  півкулі вона  займає 90,5 % усієї площі.

У  той  же  час  Світовий  океан  усього  лише  тонка  водна  оболонка земної  кулі. Середня  товщина  водної маси  складає  1/1593  земного  радіуса. Об’єм  усього  океану  не  перевищує  1/800  об’єму  планети.  Разом з  тим  його  простори  і  глибини  є  своєрідними  і мало  пізнаними,  тому є  можливість  застосувати  поняття  «гідрокосмос».  Недаремно  у  середні віки вважали, що виміряти глибину океану неможливо. Сьогодні уже відомі і середня, і максимальна його глибини. У Світовому океані відомо 19  западин,  глибини  яких  перевищують  7000 м,  із  них  15 —  у  Тихому, 3 — в атлантичному  і лише одна — в  індійському. Якби земна поверхня не мала западин, то океанічної води було б достатньо для того, щоб вкрити усю  земну кулю шаром  завтовшки більше 2 км.

Материки  поділяють  Світовий  океан  двома  гігантськими  континентальними  мостами,  що  простягнулися  з  півночі  на  південь.  Один  із  них  утворений  двома  американськими  материками,  інший — Євразією  та  африкою. На  півночі  вони  майже  змикаються,  залишаючи між собою вузьку Берінґову протоку, а на півдні розходяться далеко один від одного й обриваються вдалину від відокремленого антарктичного материка. У поділі океанічних  вод  свою роль  відіграє  і австралія, яка  разом  з  міжматериковим  архіпелагом  Зондських  островів  зі  сходуобмежує індійський океан. Таким чином, існують три головні водні простори:  атлантичний,  Тихий  та  індійський  океани.  Вони  зливаються південніше  35°  пд.  ш.  біля  миса  Голкового  (африка),  37°  пд.  ш.  біля Південного мису острова Тасманія (на південь від австралії) і 56° пд. ш. біля миса Горн  (Південна америка).

Виділення  Північного  Льодовитого  океану  більш  спірно.  Фактично,  це  північне  закінчення  атлантики,  але  яке  має  своєрідні  фізико-географічні  характеристики  і  займає  таке  унікальне  внутріполярне положення, що мешканці  держав,  які  прилягають  до  нього,  виділяють його  як  самостійний  океан,  незважаючи  на  те що  розміри  його  лише 14,7 млн км². Мешканці  інших регіонів планети вважають, що це лише внутрішнє арктичне море.

З  іншого боку Землі є своєрідний водний простір, що охоплює південні приантарктичні частини трьох океанів. За розмірами він підходить під визначення «океан», і тому частина людства називає його Південним океаном. але оскільки між ним  і  іншими океанами не можна провести чіткої межі, вважають, що самостійного океану немає.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті