Сахара

Сахара

Сахара — найбільша в світі пустеля, що простягається на 6000 км із заходу на схід  і на 2000 км з півночі на південь. Площа понад 7 млн км².

СахараНа території Сахари повністю або частково знаходяться держави Марокко, Туніс, Алжир, Лівія, Єгипет, Мавританія, Малі, Ніґер, Чад, Судан.

Сахара в геоморфологічному відношенні є столовою країною. Характер столової країни дещо порушується величезними плоскими депресіями: западиною туніських шотів на північному заході, лівійсько-єгипетської на північному сході, великими западинами на півдні — улоговинами Білого Нілу, середнього Ніґеру  і Чадською западиною, яка виходить за межі пустині. Крім того, в центрі Сахари підносяться високі нагір’я, а вздовж узбережжя Червоного моря простягається довгий  гірський хребет.

Сахару за характером рельєфу поділяють на три головні фізико-географічні  області, межі між  якими не мають  різких  природних  рубежів, але гіпсометрична карта чітко відокремлює Північні Сахару від Західної і Східної  значними підняттями. Характерною рисою середньої частини пустелі є високі плато і гірські масиви. Давній кристалічний фундамент тут піднятий на  значну висоту  і утворює два нагір’я — ахаґґар  і Тібесті.  Саме  з  підняттям  фундаменту  і  розколами  пов’язані  також  виходи на  поверхню  вулканічних  порід,  які  утворюють могутні  піки  на  нагір’ї ахаґґар і вулканічні конуси на Тібесті. Вулкан Тібесті — Емі-Кусі — досягає 3415 м. Це найвища вершина всієї Сахари.

Підняття Ахаґґару  і Тібесті викликало підняття  сусідніх  з ними областей. З усіх боків нагір’я оточене підвищеннями, що круто обриваються в бік Ахаґґару  і Тібесті  та похило  спускаються  в протилежному напрямі — в бік осадочних товщ. Ці підвищення являють собою розчленовані глибокі каньйони. Місцеві жителі ці плато називають «тасілі», являють собою величезні куести. Куестовий рельєф утворився внаслідок сукупної дії процесів денудації, ерозії та пустинного вивітрювання. Вздовж уступів куест розташовується пояс  гір-свідків.

Ерозія  в  Сахарі  нині  відіграє  підпорядковану  роль.  але  в  Сахарі  є багато явищ, які можна пояснити тільки виходячи з уявлення про зміни кліматичних умов у четвертинному періоді. До таких належать, наприклад, ваді,  або  уеді  (незвичайної  довжини —  до  1100  км) —  сухі  русла  долин тимчасових або періодичних водотоків, які нині можуть заповнюватись водою  на  дуже  короткий  відрізок  часу  лише  під  час  рідкісних  дощів.

Їх утворення відносять до більш вологих,  так  званих плювіальних епох четвертинного періоду. Очевидно,  і куести утворилися саме у цей час.

Площі, зайняті пісками, в Сахарі не такі великі — від 1/4 до 1/8 всієї площі. Решту території займають скелясті простори, ґамади (щебінчаста  пустиня  з  розкиданими  невеликими  масивами  оксамитових  пісків), реґи  (галечникові  пустині  з  невеликими  піщаними  нагромадженнями) й серири  (глинисті пустині  з солончаками).

У Сахарі, головним чином у пустинях типу реґів і серирів, поширені оазиси, площа яких близько 200 тис. км². Рухомі сипучі піски спостерігаються там, де нераціонально обробляли піщані ґрунти (наприклад, на південні межі Сахари)  або  де  випасання  худоби привело  до розвіювання пісків.

Цікаво  також  відмітити,  що  бархани  в  Сахарі  —  рідкісне  явище.

Вони розвиваються лише там, де шар піску тонкий  і під ним є твердий субстрат. але пасмові піски займають великі площі. Так, окремі піщані пасма  в  Лівійській  пустині  простягаються  на  кілька  сот  кілометрів,  а пасмо абу-Мухарик — на 650 км при середній ширині 6–7 км.

Окрему морфологічну область становить Лівійська пустиня. Відмітні риси виявляються насамперед у рівнинному характері. Головна особливість якої — наявність ряду величезних і глибоких депресій, що тягнуться в основному з півночі на південь на захід від Нілу. Головні з них: Каттар, Сіва, Бахария, Єль-Файюм.

Депресія Катара найбільша, її площа близько 20 тис. км². Найглибша її частина має абсолютну висоту — 133 м нижче рівня моря. інші депресії в ряді місць також мають від’ємні відмітки: Сіва — –25 м, Харґа — –18 м.

Скорпіон — мешканець СахариЗахідна  Сахара  також  переважно  рівнинна.  У  цій  частині  пустині найбільш поширені піщані пустині  (ерґи)  і переважають форми пасмовіхвилястого піщаного рельєфу. На сході Західної Сахари лежить мертва область  Танезруфт,  яка  являє  собою  ґамаду,  підстелену  кристалічними водонепроникними породами.

Клімат  Сахари  тропічний  пустинний:  опадів  на  більшій  частині території  менше  за  50  мм  на  рік  (на  окраїнах  100–200  мм).  Середні температури  січня не нижче  за  10  °С. абсолютний максимум  температури  57,8  °С,  абсолютний  мінімум  -10  °С  (Тібесті).  Добові  амплітуди температури повітря понад 30 °С, ґрунту до 70 °С. Дощ у Сахарі — надзвичайно  рідкісне  явище.  У  внутрішніх  районах  Сахари  є  простори, де  цієї  події  треба  чекати  роками,  а  то  й  десятиліттями,  та  й  то  дощ іде  тільки  на  висоті  і жодна  краплина  не  досягає  землі. Навіть  під  час сильного  дощу  уеди несуть  воду  лише  в невеликій  своїй  частині. Вода швидко випаровується  і поглинається пісками.

З  усіх  атмосферних  явищ  у Сахарі  найтяжче  впливають  на  людину тривалі бурі, вітер пустелі викликає справжні страждання уже тоді, коли повітря прозоре, але ще тяжче доводиться, коли він несе дрібні часточки  породи —  піщинки. Пилові  бурі  трапляються  частіше,  ніж  піщані, оскільки Сахара є, мабуть, найпотужнішим джерелом пилу на Землі.

Спостереження  показують,  що  в  пустелі  у  середньому  із  100  днів тільки  6  бувають  безвітряними. Добре  відомі місцевим жителям  гарячі вітри на півночі Сахари, які приходять із центру пустелі і протягом кількох  годин  знищують урожай. Це вітри — сироко — дмуть частіш  за все на  початку  літа,  в Марокко  їх  називають шергами,  у  Лівії —  геблями, в Єгипті — хамсином.

Досить  частими  є  смерчі. Ці повітряні потоки  обертаються  і набирають  форми  труб,  виникають  переважно  в  денні  години  у  результаті місцевого нагрівання  випаленої  землі. Вони  стають  видимими  завдяки піднятому пилу.

Крім транзитної р. Ніл  і ділянок Ніґеру постійні водотоки відсутні.

Рослинний  покрив  Сахари  надто  розріджений,  іноді  відсутній.

В оазисах ростуть фінікові пальми,  зернові, овочі.

«Троянди» Сахари

«Троянди» СахариБагато легенд складено про Сахару — цю найбільшу і найспекотнішу пустелю Землі. Є в цих легендах правда і вигадки, немало оповідок овіяні романтичним ореолом. але що ви знаєте про одне із найдивніших явищ Сахари — про її «троянди»? Ні, не живі квіти виростають під барханами, з’являючись на поверхні  лише  частиною  своїх  букетів. Це  кристалічне утворення з піску й гіпсу за своєою формою надзвичайно схоже на справжні квіти. Вони можуть бути малюсінькими, ніби бутон троянди, або ж величезними — метр  заввишки  і  вагою  в декілька кілограмів. Природа дуже  добре  попрацювала  над  створенням  цих  «квітів».

«Троянди» Сахари — чудо природиВи  не  зможете знайти  серед  них  двох  схожих,  кожна  «квітка»  неповторна.  Зовні  вона нагадує вигадливу квітку з багатьох пелюсток, які химерно переплелися в чудернацькому візерунку. Нерідко на сахарських автотрасах можна спо стерігати таку картину: біля дороги притулилася маленька халупка. Біля неї,  як  на  виставці,  рядами  розміщені  «сахарські  троянди»  на  продаж.

Сам же продавець-збирач ховається в тіні свого маленького будиночка, чекаючи на покупців. Цікаво, що майже кожна машина, яка проїжджає повз цю «крамницю», зупиняється. Кам’яні квіти багато хто купує із задоволенням.  Ці  маленькі  шедеври  неживої  природи  стають  чудовим сувеніром  і доброю  згадкою про  їхню батьківщину — Сахару.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті