Принципи української орфографії

Принципи української орфографії

Правопис  будь-якої мови  базується  на  певних  принципах, що зумовлені фонетичною і граматичною структурою мови й відображають історичні умови розвитку і формування її правописної системи.

Орфографія української мови ґрунтується на трьох принципах: фонетичному, морфологічному та традиційному  (чи  історичному).

Фонетичний —  слова пишуться  так, як  вони  вимовляються в літературній мові  (за вимогами  графіки): ніс, рука, долина.

Морфологічний — зберігається однакове написання значущих частин слова, не зважаючи на їх позицію в слові й на реальну вимову: розумний, хоча у вимові кореневий [о] наближається до [у], при написанні зберігаємо [о], бо розум; сміється, хоча при вимові -ться читається як -ця, а записуємо так само, як і тоді, коли зберігається  у  вимові —  сміятися;  багатство,  хоча  за  правилами орфоепії  звучить як  [багацтво],  а на письмі кореневий  [т]  зберігається, бо є він у прикметнику  багатий.

Історичний,  традиційний —  слова  на  письмі  передаються за традицією, як вони писалися раніше, а в сучасній мові такий правопис  не  пояснюється  ні  вимовою,  ні  граматичною  структурою: кишеня, леміш, левада.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті