Теорія проблемного навчання розробляється досить давно. Цією проблемою опікувалися російські педагоги та психологи: М. І. Махмутов, І. Я. Лернер, і. А. Ільницька, А. М. Матюшкін, Р. І. Малафєєв та ін. Адже проблемність являє собою одну з головних закономірностей процесу пізнання.
Учені визначають проблемне навчання з різних позицій:
- як новий тип навчання (М. Скаткін, І. Лернер);
- як метод навчання (Л. Панчешникова, В. Оконь);
- як принцип навчання (Г. Понурова);
- як технологію (Г. Ксензова, Н. Савіна).
На сьогодні найчастіше проблемне навчання розглядається як технологія розвивальної освіти, спрямована на активне одержання знань, формування розумових здібностей та прийомів дослідницької діяльності, залучення до наукового пошуку, розвиток творчості.
Більшість сучасних публікацій з теорії навчання пов’язані з проблемами активізації начальної діяльності учнів.Мета активізації шляхом проблемного навчання полягає не В тому, щоб навчити учнів окремих розумових операцій, а в тому, щоб сформувати систему розумових дій, за допомогою яких учень зможе, використовуючи отримані знання, розв’язувати нестандартні, нестереотипні задачі.
Таким чином, технологія проблемного навчання відрізняється від традиційної технології навчання тим, що його метою є не тільки засвоєння результатів наукового пізнання, системи знань, але й власне процесу отримання цих результатів, формування пізнавальної діяльності, розвиток особистйх здібностей учня.
Отже, у педагогічній літературі під проблемним навчанням розуміють навчально-пізнавальну діяльність учнів із засвоєння знань та способів діяльності на основі створення й розв’язування проблемних ситуацій.
Виходячи з цього, основною категорією проблемного навчання є проблемна ситуація, під якою розуміють інтелектуальне утруднення, що виникає в людини, коли вона не в змозі на основі своїх знань і досвіду пояснити явище, факт, не може досягти мети вже відомим способом або коли виникає протиріччя між уже відомим і новим знанням. Таким чином, проблемна ситуація стає початком процесу розумової діяльності. Розумова діяльність учнів стимулюється постановкою питання. Воно має бути складним настільки, щоб викликати утруднення в учнів, і водночас бути посильним для самостійного знаходження відповіді.
Проблемні ситуації виникають:
- за умови, що учні не знають способу розв’язання задачі, не можуть відповісти на поставлене питання, пояснити певний факт тощо;
- за необхідності використання раніше засвоєних теоретичних знань на практиці;
- унаслідок протиріччя між теоретичною можливістю розв’язання задачі та практичною неможливістю застосування саме цього способу;
- унаслідок протиріччя між практично досягнутим результатом і відсутністю в учнів знань для теоретичного обгрунтування.
За дослідженнями психологів, повний цикл розумової діяльності з розв’язання проблеми включає такі етапи:
- виникнення проблемної ситуації;
- усвідомлення сутності утруднення;
- пошук способів розв’язання проблеми шляхом здогадки або висунення гіпотез;
- обгрунтування й доведення гіпотези;
- перевірка правильності розв’язання проблеми;
- загальний висновок.
На практиці використовується кілька типів проблемних уроків:
- уроки з окремими проблемними питаннями;
- уроки, весь хід яких присвячений розв’язанню великої загальної проблеми;
- урок — проблемна лекція;
- уроки-диспути;
- уроки-семінари та ін.
Технологія проблемного навчання включає такі етапи діяльності:
- створення проблемних ситуацій;
- збирання й аналіз даних, необхідних для розв’язання проблеми, актуалізація життєвого досвіду;
- визначення причинно-наслідкових зв’язків, формулювання гіпотез;
- формулювання висновків.
Урок у технології проблемного навчання виглядає як послідовність навчальних проблем, що створює вчитель. Педагог вислуховує різні точки зору, координує та спрямовує творче мислення за допомогою системи запитань, коректно виправляє помилки, надає диференційовану допомогу, допомагає опанувати навички роботи з різними джерелами інформації.
На початку уроку вчитель пропонує проблемну ситуацію, яка може грунтуватися на здивуванні або бути пов’язаною з інтелектуальним утрудненням.
Якщо використовується проблема «зі здивуванням», учням пропонуються суперечливі факти, теорії, точки зору. Також в основу такої проблеми може бути покладене й інше протиріччя — між життєвим (побутовим) досвідом, уявленнями та науковими фактами. У цьому випадку доречно запропонувати практичне завдання, прикладом із навмисною помилкою.
У разі використання проблеми «з утрудненням» може бути запропоноване завдання, яке учнями на поточному етапі не може бути виконане.
З метою усвідомлення сутності проблемної ситуації учитель пропонує учням низку питань, які стимулюють школярів до розуміння протиріччя, закладеного в проблемі (наприклад, «Що вас здивувало?», «Які є точки зору?», «Що ви припускали, а що вийшло насправді?», «Що вам заважає виконати завдання?», «Чим це завдання відрізняється від тих, які виконували раніше?» тощо).
Наступний етап — це формулювання навчальної проблеми та через неї теми уроку, який проводиться у формі фронтальної бесіди.
Найбільш складною частиною проблемного уроку є пошук гіпотез, шляхів розв’язання проблеми. Учитель для цього повинен виконати певні дії:
- спонукати учнів до висунення ідей (заохочувальними словами, підказками тощо);
- прийняти запропоновані гіпотези (словами «так», «приймається» та ін.);
- спонукати до перевірки гіпотез («Чи згодні з гіпотезою?», «Як її перевірити?», «А хто думає інакше? Чому?»).
Наприкінці розв’язання проблеми обов’язково робиться загальний висновок. Необхідно чітко виділити головну гіпотезу, повернутися до формулювання основного проблемного питання на початку уроку та сформулювати відповідь на нього. Учитель пропонує учням відповісти на такі питання:
- Які нові знання ви отримали?
- Що нового дізналися про причинно-наслідкові зв’язки, які пояснюють це явище?
- Яке значення мають отримані знання? Де вони можуть бути використані?
Зрозуміло, що ця технологія вимагає більш значних витрат часу та зусиль і збоку вчителя, і з боку учнів. Водночас використання проблемного навчання дозволяє досягти більш глибокого розуміння матеріалу, його свідомого засвоєння, забезпечує наукову доказовість знань, привчає учнів мислити діалектично, сприяє розвитку особистих якостей.
Теги: проблемне навчання.