Правила правопису складноскорочених слів та графічних скорочень

Правила правопису складноскорочених слів та графічних скорочень

Складноскорочені слова

Творення  і  вживання  абревіатур  пояснюється  прагненням уникнути повторення кількаслівних назв (як правило, повна назва організації, підприємства чи установи наводиться тільки один раз: в адресі, у штампі).

При  утворенні  скорочень  обов’язковою  є  вимога  їх  зрозумілості.  Це  досягається  вдалим  скороченням  основи,  за  яким легко  відновлюється  все  слово;  скорочені  основи  стандартизуються  (тобто  зберігають свою форму в усіх новотворах).

Абревіатури  за  способом  творення  і  будовою  поділяються на  два  види:  поскладові  (спецпідрозділ,  промфак,  Укртелеком) та ініціальні (ВНЗ — вищий навчальний заклад, ХНАДУ — Харківський національний автодорожний університет, МОЗ — Міністерство охорони здоров’я).

Поскладові  абревіатури  можуть  записуватися  такими  способами:

  • а) із  великої  букви,  якщо  ці  слова  вживаються  на  позначення одиничних понять: Укрінформ, Мін’юст;
  • б) із малої букви, якщо такі слова є родовими назвами: міськвиконком, облрада, педуніверситет.

Ініціальні  скорочення  записуються так: ХНУ  ім. В. Н. Каразіна — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, ХНПУ  імені Г. С. Сковороди — Харківський національний   педагогічний університет  імені Г. С. Сковороди, ХНУРЕ — Харківський національний університет радіоелектроніки.

Якщо  ініціальна  абревіатура  складається  з  кількох  частин і  становить  єдине  поняття,  її  записують  таким  способом:  НТУ «ХПІ» — Національний технічний  університет  «Харківський політехнічний  інститут», МІ УАНМ — Медичний  інститут Української асоціації народної медицини.

Якщо  при  утворенні  ініціальної  абревіатури  використовувалися  частини  складів  окремих  компонентів  складеної  назви, її  запис  буде  мати  такий  вигляд:  НФаУ —  Національний  фармацевтичний університет, СумДУ — Сумський державний університет.

За сферою функціонування абревіатури поділяються на загальномовні та галузеві. Загальномовні абревіатури утворюються від кількаслівних  назв  навчальних  закладів  різних  рівнів  акредитації, назв  організацій, підприємств,  установ:  ІФДМА —  Івано-Франківська  державна медична  акдемія, НБУ — Національний банк України, АН — Академія  наук.  Галузеві  складноскорочені слова  творяться  від  термінологічних  або  номенклатурних  сполук, які  складються  з двох  і більше  слів й активно вживаються у кожній  окремій  сфері діяльності людини: СПР —  складнопідрядне  речення  (лінгвістичне);  БАР —  біологічно  активна  речовина (фармацевтичне); ККД — коефіцієнт корисної дії (технічне); ПДВ — податок на додану вартість  (економічне).

Графічні скорочення

Від  абревіатур  необхідно  відрізняти  умовні  графічні  скорочення, які  скорочено передаються  тільки на письмі,  а  вимовляються повністю.

Умовні скорочення не мають граматичного оформлення (тобто не  мають  ознак  роду,  числа,  відмінка),  а  також  відзначаються специфічним  графічним оформленням:

  • а) зазвичай позначаються малими літерами  (та  ін. — та  інше, н.  е. — наша  ера, канд. — кандидат);
  • б) при  їх  написанні  використовуються  дефіси  (півд.-сх. —  південно-східний,  півн.-зах. —  північно-західний,  р-н —  район), крапки (гр. — громадянин,  і т.  ін. —  і таке  інше); проте графічні  скорочення одиниць виміру  (л — літр, кг — кілограм, мл — мілілітр) пишуться без крапки на місці скорочення;
  • в) при  скороченому позначенні певної множини  чогось можуть повторюватися  початкові  приголосні  (тт. —  томи,  рр. — роки);
  • г) використовується дробовий спосіб запису — через скісну риску (н/р — навчальний рік, р/н — рік народження, п/н — порядковий номер).

Графічні скороченя поділяються на одиничні й повторювані.

Одиничні скорочення — це такі скорочення, які були утворені від  одного  слова  і  мають  одне  значення. Наприклад:  обл. —  область, напр. — наприклад, проф. — професор.

Повторювані скорочення — це такі скорочення, які були утворені  від різних  за  значенням  слів,  але мають  однакове  графічне оформлення,  а  їх  значення прочитується лише  з контексту. Наприклад:  ст. —  станція,  стаття,  століття;  с. —  село,  сторінка; р. — рік, річка.

Основні правила скорочення

  1. Не можна скорочувати на голосний, якщо він не початковий у слові.
  2. Не можна скорочувати на м’який  знак.
  3. При збігу однакових приголосних скорочення робиться після першого приголосного. При збігу кількох різних приголосних скорочення можна робити  і після першого приголосного,  і після  останнього:  залежно від будови слова.
  4. Графічні скорочення не можна розбивати переносом. У  текстах  наукового  та  офіційно-ділового  стилів  необхідно вживати  тільки  нормативні,  загальноприйняті  графічні  скорочення,  які  будуть  зрозумілі  для  всіх.  Крім  того,  в  усному  мовленні складноскорочені слова та графічні скорочення слід читати повністю — як повнозначні слова.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті