Правопис приголосних

Чергування приголосних

1. Г,  к,  х  змінюються  на ж,  ч, ш  при  словозміні  або  словотворенні: Олег — Олеже, козак — козаче, дух — душа.
2. Г, к, х чергуються із з, ц, с перед і в іменниках жіночого роду у формі давального відмінка однини та  іменниках усіх родів у формі місцевого відмінка однини:  дорога — дорозі, рука — руці, свекруха —  свекрусі, ріг — на розі, око — на оці.
3. Г — ж —  з,  к —  ц —  ч,  х —  с — ш:  нога —  нозі —  ніжка;  рука — руці — ручка; вухо — у вусі — вушко.
4. Г, ж, з +  -ськ-,  -ств- =  -зьк-,  -зтв-: Ладога — ладозький, Париж — паризький, боягуз —  боягузтво.
5. К, ц, ч + -ськ-, -ств- = -цьк-, -цтв-: козак — козацький, Овруч — овруцький, німець — німецький.
6. Х,  с, ш  перед  суфіксами  -ськ-,  -ств-  випадають: товариш —товариство, птах — птаство, Одеса —  одеський.
7. У формі вищого ступеня порівняння якісних прикметників г, ж, з +  -ш- переходить у  -жч-: дорогий — дорожчий, дужий — дужчий,  низький —  нижчий;  приголосний  с  в  поєднанні  із суфіксом  -ш- переходить у  -щ-: високий — вищий.
8. Приголосні к, ц перед суфіксом  -н- змінюються у деяких словах на ш: яйце — яєчний, молоко — молочний.
9. -ськ- +  -ин- =  -щ-: Сумський — Сумщина;  -цьк- +  -ин- =  -чч-: Донецький — Донеччина.
10. У  різних  особових формах  дієслів:  г — ж:  допомогти —  допоможу; к — ч: пекти — печу; с — ш: носити — ношу; з — ж:  возити —  вожу;  х —  ш:  колихати —  колишу;  т —  ч: котити — кочу; д — дж: садити — саджу; зд — ждж: приїздити — приїжджати; ст — щ: мостити — мощу; б — бл: любити —  люблю;  в —  вл:  мовити —  мовлю;  п —  пл:  купити —  куплю; м — мл: шуміти — шумлю;  ф —  фл:  графити —  графлю.

Спрощення у групах

Спрощення приголосних при вимові й на письмі відбувається у  тих  випадках,  коли  виникає  складний  для  вимови  збіг  кількох приголосних:  -стн- — -сн-: перстень — персня; -стл- — -сл-:   щастя —  щасливий;  -здн- —  -зн-:  проїзд —  проїзний;  -ждн- —   -жн-: тиждень — тижневий;  знк- —  -зк-: брязкіт — брязнути; -скн- —  -сн-: писк — писнути.

Запам’ятайте

1. Спрощення  на  письмі  не  відбувається  у  таких  словах:  кістлявий, хвастливий, пестливий, хворостняк, шістнадцять.
2. Спрощення на письмі не відбувається у прикметниках, утворених  від  іменників  іншомовного  походження:  баластний, студентський, контрастний та  ін.
3. Відбувається  подовження  букв  д,  т,  з,  с,  ц,  л,  н,  ж,  ч,  ш, коли вони позначають м’які приголосні, що стоять між голосними (на місці давнього сполучення цих звуків зі звуком [й]: [з′ел′йе] —  [з′іл′:а]  орфографічно —  зілля). Найчастіше  таке подовження спостерігається:

Правопис подовжених приголосних

• в  іменниках  середнього  роду:  життя,  узлісся,  обличчя, гілля, підніжжя, піддашшя, підборіддя;
• у  деяких  іменниках  чоловічого  та  жіночого  роду  першої відміни:  суддя, рілля, стаття;
• в  іменниках жіночого  роду  третьої  відміни  у  формі  орудного відмінка:  сіллю, піччю, миттю;
• у поодиноких прислівниках: навмання, спросоння;
• на початку кореня  у  словах  лляний  та  всіх  особових формах дієслова лити — ллю, ллєш.

1. Відбувається  подовження  приголосного  звука  [н]  у  суфіксах віддієслівних іменників -нн-, -енн-, -єнн-, -анн-, -янн-: знання, прохання, зітхання, збереження, зберігання.
2. Рідко подвоюються тверді приголосні  [н],  [в],  [с]:  ссати, бовваніти, Ганна.

Запам’ятайте

Не  подвоюються  перед  я, ю,  є  приголосні  б,  п,  в, м, ф  (вони завжди тверді): любов’ю, сім’я, матір’ю.

Не  подвоюються  літери  д, т,  з,  с,  ц, ж,  ч,  н,  якщо  вони  позначають м’які приголосні, що не  стоять між  двома  голосними: знань,  прохань,  а  також  при  збігу  різних  приголосних:  честю, совістю.

Правопис подвоєних приголосних

1. Приголосні подвоюються при збігу однакових звуків префікса і кореня: віддати, роззброєння, піддати, оббити.
2. Приголосні  подвоюються  при  збігу  однакових  звуків  кореня і суфікса:  осінній, письменник, бездоганно, невпинно.