Чергування приголосних
- Г, к, х змінюються на ж, ч, ш при словозміні або словотворенні: Олег — Олеже, козак — козаче, дух — душа.
- Г, к, х чергуються із з, ц, с перед і в іменниках жіночого роду у формі давального відмінка однини та іменниках усіх родів у формі місцевого відмінка однини: дорога — дорозі, рука — руці, свекруха — свекрусі, ріг — на розі, око — на оці.
- Г — ж — з, к — ц — ч, х — с — ш: нога — нозі — ніжка; рука — руці — ручка; вухо — у вусі — вушко.
- Г, ж, з + -ськ-, -ств- = -зьк-, -зтв-: Ладога — ладозький, Париж — паризький, боягуз — боягузтво.
- К, ц, ч + -ськ-, -ств- = -цьк-, -цтв-: козак — козацький, Овруч — овруцький, німець — німецький.
- Х, с, ш перед суфіксами -ськ-, -ств- випадають: товариш —товариство, птах — птаство, Одеса — одеський.
- У формі вищого ступеня порівняння якісних прикметників г, ж, з + -ш- переходить у -жч-: дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, низький — нижчий; приголосний с в поєднанні із суфіксом -ш- переходить у -щ-: високий — вищий.
- Приголосні к, ц перед суфіксом -н- змінюються у деяких словах на ш: яйце — яєчний, молоко — молочний.
- -ськ- + -ин- = -щ-: Сумський — Сумщина; -цьк- + -ин- = -чч-: Донецький — Донеччина.
- У різних особових формах дієслів: г — ж: допомогти — допоможу; к — ч: пекти — печу; с — ш: носити — ношу; з — ж: возити — вожу; х — ш: колихати — колишу; т — ч: котити — кочу; д — дж: садити — саджу; зд — ждж: приїздити — приїжджати; ст — щ: мостити — мощу; б — бл: любити — люблю; в — вл: мовити — мовлю; п — пл: купити — куплю; м — мл: шуміти — шумлю; ф — фл: графити — графлю.
Спрощення у групах
Спрощення приголосних при вимові й на письмі відбувається у тих випадках, коли виникає складний для вимови збіг кількох приголосних: -стн- — -сн-: перстень — персня; -стл- — -сл-: щастя — щасливий; -здн- — -зн-: проїзд — проїзний; -ждн- — -жн-: тиждень — тижневий; знк- — -зк-: брязкіт — брязнути; -скн- — -сн-: писк — писнути.
Запам’ятайте
- Спрощення на письмі не відбувається у таких словах: кістлявий, хвастливий, пестливий, хворостняк, шістнадцять.
- Спрощення на письмі не відбувається у прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження: баластний, студентський, контрастний та ін.
- Відбувається подовження букв д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш, коли вони позначають м’які приголосні, що стоять між голосними (на місці давнього сполучення цих звуків зі звуком [й]: [з′ел′йе] — [з′іл′:а] орфографічно — зілля). Найчастіше таке подовження спостерігається:
Правопис подовжених приголосних
- в іменниках середнього роду: життя, узлісся, обличчя, гілля, підніжжя, піддашшя, підборіддя;
- у деяких іменниках чоловічого та жіночого роду першої відміни: суддя, рілля, стаття;
- в іменниках жіночого роду третьої відміни у формі орудного відмінка: сіллю, піччю, миттю;
- у поодиноких прислівниках: навмання, спросоння;
- на початку кореня у словах лляний та всіх особових формах дієслова лити — ллю, ллєш.
- Відбувається подовження приголосного звука [н] у суфіксах віддієслівних іменників -нн-, -енн-, -єнн-, -анн-, -янн-: знання, прохання, зітхання, збереження, зберігання.
- Рідко подвоюються тверді приголосні [н], [в], [с]: ссати, бовваніти, Ганна.
Запам’ятайте
Не подвоюються перед я, ю, є приголосні б, п, в, м, ф (вони завжди тверді): любов’ю, сім’я, матір’ю.
Не подвоюються літери д, т, з, с, ц, ж, ч, н, якщо вони позначають м’які приголосні, що не стоять між двома голосними: знань, прохань, а також при збігу різних приголосних: честю, совістю.
Правопис подвоєних приголосних
- Приголосні подвоюються при збігу однакових звуків префікса і кореня: віддати, роззброєння, піддати, оббити.
- Приголосні подвоюються при збігу однакових звуків кореня і суфікса: осінній, письменник, бездоганно, невпинно.
