Під педагогічним проектуванням уроку розуміють розробку системи взаємодій учителя та учнів, яка дозволяє досягти певної чітко сформульованої мети навчально-виховного процесу. Проектна діяльність за своєю сутністю є й одночасно синтезуючою діяльністю вибору з усіх знань про урок саме тієї інформації, що є необхідною для вивчення конкретної теми, раціональною саме для цього заняття, саме для цих дітей. За дослідженнями д. п. н. В. С. Безрукової, функція педагогічного проектування в цілому займає не менш ніж 25 \% часу професійної діяльності.
Етапи проектування уроку
Моделювання уроку. На цьому етапі вчитель створює умовну модель, можна сказати «версію», концепцію уроку. Для цього необхідно:
- чітко визначити місце уроку і в змістовному, і в методичному аспекті в межах навчального курсу, розділу, теми;
- визначивши тему уроку як узагальненого його змісту, сформулювати загальну мету вивчення цього матеріалу. (Зараз значна кількість учених і педагогів-практиків вважають, що на уроці необхідно ставити одну загальну мету (ціль) навчання, усі інші є її складовими або похідними підцілями. Хоча досить часто в поурочних конспектах шкільних географів ми бачимо три цілі — навчальну, виховну та розвивальну. Але чи можлива їх реалізація незалежно одна від одної? Тому логічною, на наш погляд, є думка д. п. н. Ю. О. Конаржевського про необхідність усі цілі уроку вважати однією й називати «триєдиною» метою);
- відібрати з опрацьованої методичної літератури, власного досвіду педагогічні ідеї, використання яких забезпечить досягнення поставленої мети найбільш раціональним шляхом;
- визначити тип і загальну форму проведення уроку;
- визначити необхідну матеріальну базу, перелік інформаційних джерел та наочності.
Створення проекту уроку. Проект уроку являє собою записану на папері структуру педагогічного процесу відповідно з визначеною метою.
Урок як педагогічну систему визначають його задачі, головні з яких на сьогодні пов’язані насамперед із розвитком особистості.
Найбільш важливим елементом цієї роботи, на наш погляд, є поділ головної мети на складові — завдання уроку. Для того щоб чітко їх сформулювати, необхідно уявити всі ті прості дії, послідовність виконання яких дасть можливість досягти мети.
Виходячи з того, яким чином ці навчальні завдання будуть реалізовуватись, потрібно сформулювати й виховні, й розвивальні завдання.
На жаль, дуже часто на практиці поняття «мета уроку» й «задачі уроку» ототожнюються. Російський учений В. А. Щеньов узагальнив способи формулювання мети, що зустрічаються в поурочних планах (див. таблицю).
Таблиця
Способи формулювання мети уроку (за В.А. Щеньовим)
|
Очевидно, що перші два способи вже не відповідають сучасним. Адже, визнавши головним суб’єктом навчального процесу самого учня, й мету навчання також необхідно ставити у відповідності з його інтересами, потребами й мотивами. Тому більш конструктивним та актуальним, на наш погляд, є формулювання мети через систему результатів навчання, що плануються, які виражаються переліком певних завдань (задач) уроку. Найбільш складним є визначення мети третім способом, коли йде мова про формування особистих якостей. Що є першочерговим — навчальні результати чи розвивальна мета, що взагалі є метою, а що засобом її досягнення? Це питання в педагогічній літературі й досі є дискусійним. Тому ми можемо зустріти й класичне формулювання «триєдиної мети», й так звану дворівневу модель, що складається з мети, орієнтованої на результати навчання, і розвивальної мети, що розглядається як засіб досягнення намічених цілей.
На погляд автора, найважливішим є співвідношення мети уроку й інтересів та мотивів учнів й об’єктивна можливість перевірки досягнення цієї мети наприкінці уроку.
Традиційно важливим компонентом підготовки до уроку є опрацювання змістовної частини матеріалу (відбір головного, послідовність та форми викладу). Логічним є одночасне визначення й методів, прийомів роботи учнів з елементами змісту навчального матеріалу. На цьому етапі вчителю доречно мати під рукою власну картотеку з їх описом.
Конструювання уроку. Так званий конструктор уроку (записана на папері послідовність дій усіх учасників навчального процесу) може мати вигляд плану уроку, конспекту, сценарію тощо. Обов’язковими елементами конструктора уроку є чітко сформульовані мета, завдання, тип та форма проведення уроку, виділені етапи (структурні елементи) навчальної діяльності, домашнє завдання. На погляд автора, необхідним є запис дій учасників навчального процесу (вчителя та учнів) на кожному з етапів, бажано в декількох можливих (спрогнозованих заздалегідь) варіантах.
Уважається, що докладний запис конструктора уроку потрібний тільки вчителю-початківцю. Але ж розгорнута форма запису дає можливість наочно прослідкувати відповідність кожної з дій визначеній меті та завданням уроку, спрогнозувати проблемні моменти й шляхи їх усунення, раціонально розподілити час між етапами та видами діяльності. Тобто якоюсь мірою провести первинну самоперевірку якості проекту уроку.
Обов’язковим елементом роботи над проектом уроку є його доопрацювання після проведення заняття на практиці — внесення певних коректив «свіжими слідами», виправлення методичних помилок, усунення проблемних ситуацій тощо. Це надасть можливість у майбутньому провести урок із цієї теми більш ефективно, сприятиме набуттю досвіду в проектуванні інших уроків.
Таким чином, проектування уроку є однією з найважливіших функцій учителя, яка повинна займати значну й часову, й змістовну частину педагогічної діяльності, являти собою продуману, сплановану й, головне, систематичну роботу. Педагогічне проектування в цілому сприяє постійному самоаналізу діяльності вчителя, його творчому й професійному зростанню.