Педагогічне проектування уроку

Педагогічне проектування уроку

Під педагогічним проектуванням уроку розуміють розробку системи взаємодій учителя та учнів, яка дозволяє досягти певної чітко сформульо­ваної мети навчально-виховного процесу. Проектна діяльність за своєю сутністю є й одночасно синтезуючою діяльністю вибору з усіх знань про урок саме тієї інформації, що є необхідною для вивчення конкретної теми, раціональною саме для цього заняття, саме для цих дітей. За досліджен­нями д. п. н. В. С. Безрукової, функція педагогічного проектування в ці­лому займає не менш ніж 25 % часу професійної діяльності.

Етапи проектування уроку

Педагогічне проектування урокуМоделювання уроку. На цьому етапі вчитель створює умовну модель, можна сказати «версію», концепцію уроку. Для цього необхідно:

  • чітко визначити місце уроку і в змістовному, і в методичному аспекті в межах навчального курсу, розділу, теми;
  • визначивши тему уроку як узагальненого його змісту, сформулювати загальну мету вивчення цього матеріалу. (Зараз значна кількість учених і педагогів-практиків вважають, що на уроці необхідно ставити одну загальну мету (ціль) навчання, усі інші є її складовими або похідними підцілями. Хоча досить часто в поурочних конспектах шкільних гео­графів ми бачимо три цілі — навчальну, виховну та розвивальну. Але чи можлива їх реалізація незалежно одна від одної? Тому логічною, на наш погляд, є думка д. п. н. Ю. О. Конаржевського про необхідність усі цілі уроку вважати однією й називати «триєдиною» метою);
  • відібрати з опрацьованої методичної літератури, власного досвіду пе­дагогічні ідеї, використання яких забезпечить досягнення поставле­ної мети найбільш раціональним шляхом;
  • визначити тип і загальну форму проведення уроку;
  • визначити необхідну матеріальну базу, перелік інформаційних джерел та наочності.

Створення проекту уроку. Проект уроку являє собою записану на папе­рі структуру педагогічного процесу відповідно з визначеною метою.

Урок як педагогічну систему визначають його задачі, головні з яких на сьогодні пов’язані насамперед із розвитком особистості.

Найбільш важливим елементом цієї роботи, на наш погляд, є поділ го­ловної мети на складові — завдання уроку. Для того щоб чітко їх сформу­лювати, необхідно уявити всі ті прості дії, послідовність виконання яких дасть можливість досягти мети.

Виходячи з того, яким чином ці навчальні завдання будуть реалізову­ватись, потрібно сформулювати й виховні, й розвивальні завдання.

На жаль, дуже часто на практиці поняття «мета уроку» й «задачі уро­ку» ототожнюються. Російський учений В. А. Щеньов узагальнив спо­соби формулювання мети, що зустрічаються в поурочних планах (див. таблицю).

Таблиця

Способи формулювання мети уроку (за В.А. Щеньовим)

Способи представлення

Типові формулювання

І. Через навчальний зміст

Розглянути питання про…, вивчити… тощо

2. Через діяльність учителя

Ознайомити учнів із…, дати знання про…, пояснити, розповісти про… тощо

3. Через процеси інтелектуального, емоційного, особистісного розвитку

Сформувати уявлення про…, розвивати екологічне мислення, формувати пізнавальну активність тощо

4. Через навчальну діяльність учня (результати навчання)

Називати, пояснювати, знаходити на карті, аналізувати, визначати, прогнозувати тощо

Очевидно, що перші два способи вже не відповідають сучасним. Адже, визнавши головним суб’єктом навчального процесу самого учня, й мету навчання також необхідно ставити у відповідності з його інтересами, по­требами й мотивами. Тому більш конструктивним та актуальним, на наш погляд, є формулювання мети через систему результатів навчання, що пла­нуються, які виражаються переліком певних завдань (задач) уроку. Най­більш складним є визначення мети третім способом, коли йде мова про формування особистих якостей. Що є першочерговим — навчальні ре­зультати чи розвивальна мета, що взагалі є метою, а що засобом її досяг­нення? Це питання в педагогічній літературі й досі є дискусійним. Тому ми можемо зустріти й класичне формулювання «триєдиної мети», й так звану дворівневу модель, що складається з мети, орієнтованої на результа­ти навчання, і розвивальної мети, що розглядається як засіб досягнення намічених цілей.

На погляд автора, найважливішим є співвідношення мети уроку й ін­тересів та мотивів учнів й об’єктивна можливість перевірки досягнення цієї мети наприкінці уроку.

Традиційно важливим компонентом підготовки до уроку є опрацюван­ня змістовної частини матеріалу (відбір головного, послідовність та форми викладу). Логічним є одночасне визначення й методів, прийомів роботи учнів з елементами змісту навчального матеріалу. На цьому етапі вчителю доречно мати під рукою власну картотеку з їх описом.

Конструювання уроку. Так званий конструктор уроку (записана на папері послідовність дій усіх учасників навчального процесу) може мати вигляд плану уроку, конспекту, сценарію тощо. Обов’язковими елементами конструктора уроку є чітко сформульовані мета, завдання, тип та форма проведення уроку, виділені етапи (структурні елементи) навчаль­ної діяльності, домашнє завдання. На погляд автора, необхідним є запис дій учасників навчального процесу (вчителя та учнів) на кожному з етапів, бажано в декількох можливих (спрогнозованих заздалегідь) варіантах.

Уважається, що докладний запис конструктора уроку потрібний тіль­ки вчителю-початківцю. Але ж розгорнута форма запису дає можливість наочно прослідкувати відповідність кожної з дій визначеній меті та завдан­ням уроку, спрогнозувати проблемні моменти й шляхи їх усунення, раціо­нально розподілити час між етапами та видами діяльності. Тобто якоюсь мірою провести первинну самоперевірку якості проекту уроку.

Обов’язковим елементом роботи над проектом уроку є його доопра­цювання після проведення заняття на практиці — внесення певних корек­тив «свіжими слідами», виправлення методичних помилок, усунення про­блемних ситуацій тощо. Це надасть можливість у майбутньому провести урок із цієї теми більш ефективно, сприятиме набуттю досвіду в проекту­ванні інших уроків.

Таким чином, проектування уроку є однією з найважливіших фун­кцій учителя, яка повинна займати значну й часову, й змістовну части­ну педагогічної діяльності, являти собою продуману, сплановану й, го­ловне, систематичну роботу. Педагогічне проектування в цілому сприяє постійному самоаналізу діяльності вчителя, його творчому й професій­ному зростанню.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті