Метод проектів

Виникнення методу проектів

Метод проектів або проектна технологія навчання не є принципово новим у світовій педагогіці. Ця технологія навчання ви­никла ще у 20-ті роки минулого сторіччя в США. Тоді метод проектів називали також методом проблем і пов’язувався він з ідеями гуманістичного напряму у філософії й освіті, розробленими американським філософом і педагогом Дж. Дьюі та його учнем В. Кілпатріком. Дж. Дьюі пропонував будувати навчання на активній основі через діяльність учня відповідно до його осо­бистого інтересу в цьому навчанні.

Ідеї методу проектів виникли в Росії практично паралельно з розробками американських педагогів під керівництвом російського пе­дагога С. Т. Шацького в 1905 р. Під його керівництвом була організована група співробітників-однодумців, які намагалися активно використову­вати проектні методи в практиці викладання.

У Великій Британії, США, Бельгії, Фінляндії, Німеччині та багатьох інших країнах метод проектів здобув широкий відгук і втілення. Раціо­нальне поєднання теоретичних знань та їх практичне використання в про­ектній технології можна сформулювати тезисом: «Я знаю, навіщо мені потрібно, де і як я зможу використати все те, що я знаю».

Ураховуючи широке розповсюдження на практиці проектної техноло­гії навчання, варто окреслити основні поняття, ознаки даної технології.

Слово «проект» запозичено з латинської й походить від слова «proectus», яке буквально означає «кинутий уперед». У сучасному розумінні проект — це намір, який буде здійснено в майбутньому.

Проект — сукупність певних дій, документів, текстів для створення реального об’єкта, предмета, створення різного роду теоретичного/прак­тичного продукту.

Часто ототожнюють два різних види діяльності — проектування й до­слідження. Дослідження виявляє те, що вже існує, проектна діяльність створює новий продукт. Тобто проектування передбачає планування, аналіз, пошук, реалізацію, результат (замислив → спроектував → здійс­нив). Під час дослідження обирається явище (природне), яке викликало питання. Описується дане явище за допомогою цифр, графіків, схем, бу­дується модель явища.

Типологія проектів

За головним видом діяльності проекти бувають:

• дослідницькі;
• творчі («Жива й мертва вода» — міжпредметний проект, у якому учні досліджують унікальні властивості води з точки зору всіх природни­чих наук: хімії, фізики, біології, географії; розглядають, яку народних казках описані ці властивості води, тощо);
• рольові, пригодницькі (наприклад, «Подорож Лондоном/Токіо/Ри- мом», де учні готують і розігрують екскурсію головними об’єктами міста, виконуючи ролі екскурсовода, екскурсантів, журналістів, фотокореспондентів та ін.);
• прикладні (наприклад, «Маршрут вихідного дня»);
• телекомунікаційні.

На практиці часто бувають змішані види проектів: дослідницько-при­кладні, творчо-рольові та ін.

Ураховуючи, що телекомунікація — передача інформації на відстані електронними засобами, починаючи з 80-х років XX ст. широкого за­стосування набули телекомунікаційні навчальні проекти. Тобто проек­ти, в яких брали участь учителі й учні з різних країн світу за допомогою сучасних інформаційних технологій.

Особливості телекомунікаційних проектів: ці проекти міжпредметні, достатньо тривалі в часі; значна ін­теграція знань; залучення засобів комп’ютерних технологій; значущість, актуальність теми проекту для учасників із різних країн світу.

Основні вимоги до використання методу проектів

1. Наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми, яка вимагає дослідницького пошуку для її розв’язування (наприклад, до­слідження демографічної проблеми в різних регіонах світу).
2. Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних ре­зультатів.
3. Самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів.
4. Визначення кінцевих цілей спільних/індивідуальних проектів.
5. Визначення базових знань із різних областей, необхідних для роботи над проектом.
6. Структурування змістовної частини проекту (із зазначенням поетап­них результатів).
7. Використання дослідницьких методів: визначення проблеми, за­дач дослідження, які випливають із проблем висунення гіпотези їх розв’язування, обговорення методів дослідження, оформлення кін­цевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коре­гування, висновки (використання в ході спільного дослідження мето­ду «мозкової атаки», «круглого столу», статистичних методів, творчих звітів, перегляду та ін.).
8. Результати виконаних проектів повинні бути матеріальними, тобто оформленими у визначений спосіб (відеофільм, щоденник мандрів­ника, комп’ютерна газета, презентація, веб-сторінка тощо).

З урахуванням вищезазначеного використання методу проектів доз­воляє:

• Формувати вміння в учителя й учнів виділяти й обирати найбільш ці­каві й практично значущі теми для проектів.
• Учням — оволодіти значним арсеналом методів дослідження (аналіз літератури, пошук джерел інформації, збір та обробка даних, висуван­ня гіпотез та методів їх вирішення тощо).
• Учителю — надати пріоритет різним видам самостійної діяльності учнів.
• Учням — набути комунікативної компетентності (вміння організо­вувати й  вести дискусії, вислухувати інші точки зору, генерувати ідеї та ін.).
• Учням і вчителю — більш досконало оволодіти інформаційно-комунікаційними технологіями.

Теги: метод проектів,  проектна технологія навчання.