Лекція

У школі лекція багато в чому наближається до розповіді, але є значно тривалішою за часом. Зазвичай лекцію використовують тоді, коли учням необхідно дати додатковий матеріал або уза­гальнити його (наприклад, з історії, географії, хімії, фізики).

У старших класах використовують лекцію, що адап­тована до умов школи. Шкільні лекції успішно застосовуються під час вивчення всіх дисциплін. Здебільшого це вступні лекції та лекції-узагальнення, рідше вони є модифікацією уроку пові­домлення нових знань.

На початку лекції вчитель повідомляє тему й записує план, створює контрольну групу для перевірки рівня засвоєння мате­ріалу уроку-лекції. На етапі слухання й фіксування лекції спо­чатку учням необхідно зазначити, що записувати, але не пере­творювати лекцію на диктування.

Шкільній лекції повинна передувати підготовка учнів до сприйняття. Це може бути повторення необхідних розділів про­грами, виконання вправ тощо.

Шкільна лекція припускає усне викладення навчального ма­теріалу, що є змістовнішим, ніж розповідь; підвищену складність логічних побудов, образів, доказів, узагальнень, коли необхідно сформувати цілісне уявлення про предмет.

Що сприятиме вдалому проведенню уроку-лекції?

• Наявність чіткого плану проведення лекції.
• Використання прийомів і форм, що дозволяють зробити учнів активними учасниками.
• Проблемне викладення матеріалу.
• Створення проблемної ситуації як результат цілеспрямованої діяльності вчителя.

Якими є вимоги до лекції?

• Науковість.
• Цілісність розкриття теми.
• Зв’язок із життям.
• Чіткість аргументації.
• Доказовість висновків.
• Емоційність викладення матеріалу.

Як підготувати цікаву лекцію?

1. Тему лекції визначити за навчальною програмою.
2. Ретельно планувати лекцію. Сформулювати проблему, відпо­віддю на яку може бути саме лекція. Написати план лекції. Можна повідомити цей план учням, щоб їм була зрозуміла логіка лекції.
3. Бажано не проводити лекцію, якщо учні можуть прочитати матеріал (читання є ефективнішим методом навчання).
4. Планувати міні-лекції — не більше ніж на 10—15 хв.
5. Передбачити спеціальні моменти для залучення уваги — жар­ти, історії, притчі, життєві ситуації (саме життєвий приклад, а не нудна інформація може надовго запам’ятатися). Доречно використовувати приклади, що є близькими для учнів.
6. Скласти розгорнутий план лекції з розділами та пунктами, дотримуючись логічної й методичної стрункості та послідов­ності у розташуванні матеріалу.
7. Кожний пункт і навіть кожне основне положення написати на окремому аркуші паперу, на одній його стороні, щоб зручно було за потреби поміняти аркуші місцями або відрізати від аркуша частину.
8. Ознайомитися із джерелами (спочатку — швидкий перегляд підручника, книги, статті, а потім із переглянутих матеріалів зробити потрібні виписки з усіма примітками).
9. Використовувати спеціальну наукову літературу за темою лекції.

10. Відредагувати текст лекції:

• вичитати текст, виправити неточні, неправильно викори­стані слова (фрази);
• викреслити зайві слова, повтори, неблагозвучні словоспо­лучення;
• скласти таблицю, що міститеме роз’яснення складних тер­мінів і понять, або замінити їх на зрозуміліші;
• відшукати нешаблонні слова й вирази, використати інші засоби збагачення тексту.

11. Початок лекції повинен бути проблемним, захопливим, спо­нукати до міркування.

12. Визначити структуру лекції:

• вступ;
• основний матеріал;
• висновки.

13. Підготовлений текст лекції необхідно прочитати для себе, контролюючи час.

Засоби активізації уваги учнів на лекції

1. Мовлення лектора повинне бути чітким, виразним, логічним, достатньо голосним, з варіаціями тембру та інтонацій.
2. Мовленнєві засоби активізації уваги:

• використання літературних образів, цитат, крилатих ви­словів;
• використання різностильової, експресивної лексики;
• художність викладення (мовні аналоги, контрасти, пара­докси, афоризми);
• інтонаційна виразність (зміна тону, темпу, тембру);
• внутрішня діалогічність

Психолого-педагогічні засоби активізації уваги й інтересу слухачів лекції:

• проблемний вступ лекції;
• питально-відповідальний хід міркування;
• розглядання проблемних ситуацій у лекції;
• визначення основних положень;
• прийоми встановлення первинного контакту;
• використання особистісних настанов;
• доводи від авторитету, від особистості;
• опора на контрольні групи для зворотного зв’язку;
• зміцнення робочих контактів на всіх етапах читання лекції.

Аудіовізуальні засоби активізації уваги, пам’яті, інтересу слухачів лекції:

• структурно-логічні схеми;
• таблиці, графіки;
• картини, плакати;
• кінофільми, діафільми;
• звукозаписи.

Рекомендації щодо утримання уваги в класі

• Не доводити очевидного й не спростовувати неймовірного.
• Не доводити більшого, якщо можна обмежитися меншим.
• Відкинути всі посередні й ненадійні висновки.
• Не сперечатися проти безперечних доказів і правильних думок опонента.
• Уникати одноманітності.
• Не підлещуватися до учнів, не говорити з ними зверхньо.
• Одяг, зачіска лектора повинні бути акуратними, Жести й мі­міка повинні мати сенс, бути узгодженими зі значенням слів і почуттями мовця.
• Не можна під час лекції пересуватися класом, бавитися яки­мись предметами.
• Під час лекції й наприкінці можна поставити запитання: «Чи всім зрозуміло?», «Чи всі встигли записати?»

Умови організації й активізації сприйняття матеріалу учнями

• Стислість викладення.
• Ліричні й гумористичні відступи.
• Використання наочної інформації.

Важливо навчити учнів складати конспект лекції.

Для цього вчителеві слід:

• демонструвати прийоми конспектування;
• ознайомлювати із загальновживаними скороченнями і позна­ченнями;
• учити доповнювати матеріал лекцій;
• застосовувати необхідні схеми, креслення, таблиці.

Як урізноманітнити форми уроків-лекцій?

Проблемна лекція

У ній моделюють протиріччя реального життя через їх представленість у теоретичних концепціях. Головна мета такої лекції — набуття знань учнями нібито самостійно.

Лекція-візуалізація

Основний зміст лекції поданий в образній формі (у ма­люнках, графіках, схемах тощо). Візуалізацію розглядають як засіб інформації за допомогою різних знакових систем.

Лекція вдвох

Робота двох учителів, які читають лекцію за однією темою й взаємодіють на проблемно-організаційному матеріалі як між собою, так і з учнями. Проблематизація відбувається завдяки формі та змісту.

Цей урок можна провести за участю гостя — фахівця у якійсь галузі. На занятті відбувається діалог учителя й фа­хівця.

Особливістю запропонованих уроків є необхідність їх ре­тельної підготовки. Важливою є завершальна частина уроку

(приблизно третина часу), коли учні отримують можливість ставити запитання, вільно спілкуватися з гостем.

Існують два варіанти проведення лекції вдвох:

• гість, попередньо приготувавшись за спеціальним пла­ном, розробленим разом із учителем, розповідає, потім відповідає на запитання учнів;
• учитель відрекомендовує гостя, розповідає про нього,і а потім учні ставлять йому запитання.

Лекція — прес-конференція

Передбачає запитання учнів (можливо, із залученням де один з учнів  називає помилку, учитель відтворює відповідний уривок лекції, а записи перевіряє вчитель (або учень-асистент); ).

Лекція-консультація

Наближена до лекції — прес-конференції. Консультування через лекцію дозволяє активізувати увагу учнів і використати професіоналізм фахівця.

Лекція-провокація (або лекція із запланованими помилками)

Формує вміння учнів оперативно аналізувати, орієнтува­тися в інформації й оцінювати її. Можна використовувати як «живу ситуацію»:

• учитель читає лекцію, що містить помилкові відомості, суперечливі твердження, неточності;
• учні обговорюють лекцію, виконують завдання — скла-| дають план і знаходять у матеріалі відповіді на постав­лені вчителем запитання;
• учні фіксують помилки, яких «припустився» вчитель,! роблять записи в зошиті (складають таблицю);

Лекція-діалог

Зміст подають через серію запитань, на які учень повинен відповідати безпосередньо під час лекції. До цього типу на­лежить лекція із застосуванням техніки зворотного зв’язку, а також програмована лекція-консультація.

Лекція із застосуванням ігрових методів

(«мозкової атаки», методів конкретних ситуацій тощо) Школярі самостійно формулюють проблему й намагаються її розв’язати.

Лекція-огляд

Практикується перед вивченням великої теми. Учням по­дають уявлення про подальшу роботу та її зміст. Наприкінці деяких запитань викладають додатковий матеріал (наприклад, перелік літератури, яку рекомендується прочитати). Випере­джаючи події, зазначають назви лабораторних (практичних) робіт, які мають виконати учні, їх мету, можливі шляхи виконання; учитель пропонує власний варіант їх реалізації. Можна також порекомендувати учням поставити домашні експерименти.

Лекція-огляд — це перший крок до викладання велики­ми блоками. Зроблений запис — це опора, що багаторазово повторюється на першому й наступних уроках. Починаючи кожне заняття, учитель пропонує учням відповісти, кори­стуючись записами, які з основних питань уже вивчено й про що йтиметься на наступному уроці (відповідати стисло, без деталей).