Критичне мислення

Критичне мислення — це мислення вищого порядку, яке спирається на інформацію, усвідомле­не сприйняття власної інтелектуальної діяльності та діяльності інших, яке сприяє розвитку такої особистісної риси, як креативність, і формує твор­че мислення, а отже, творчу особистість.

Технологія розвитку критичного мислення як модель інтерактивного навчання науковцями Бостонського центру розвитку етики та виховання й  апро­бується в школах України. У філософії під критичним мисленням розуміють уміння логічно мислити та аргументувати, аналітично дискутувати та пра­вильно висловлювати свою думку. У педагогічній літературі критичність розглядається як усвідомлений контроль за ходом інтелектуальної діяль­ності, у процесі якої відбувається оцінювання роботи, думок, вироблених гіпотез, шляхів їх доведення тощо.

Сформовані навички критичного мислення забезпечують прийнят­тя найбільш оптимальних рішень у будь-якій професійній сфері, від­критість новим ідеям та знанням. Критичне мислення необхідне під час розв’язання проблемних задач, формулювання висновків, оцінювання та прийняття рішень.

До основних характеристик та принципів критичного мислення від­носять:

• самостійність та індивідуальність;
• інформація є відправним, а не кінцевим пунктом критичного ми­слення;
• критичне мислення завжди починається з постановки та усвідомлен­ня проблеми;
• критичне мислення прагне до переконливої аргументації;
• критичне мислення є перш за все мисленням соціальним.

Критичне мислення є складним процесом, який починається з озна­йомлення з інформацією, а завершується прийняттям певного рішення та складається з кількох послідовних етапів:

• сприйняття інформації з різних джерел;
• аналіз різних точок зору, вибір власної точки зору;
• зіставлення з іншими точками зору;
• добір аргументів на підтримку обраної позиції;
• прийняття рішення на основі доказів.

Методична модель пізнавального процесу в контексті технології критичного мислення  складається з трьох стадій:

1. Виклик (демонстрування учнями первинних знань, особистісного до­свіду).
2. Осмислення (безпосередня робота з інформацією).
3. Роздуми (рефлексія).

Прийоми розвитку критичного мислення

Сенкан («п’ятирядок»). Цей вид самостійної роботи спонукає учнів до виокремлення головного змісту з великого обсягу інформації. Дітям про­понується скласти мініатюру з п’яти рядків за певною схемою:

1-й — іменник, що відбиває тему;

2-й — два прикметники;

3-й — дієслова;

4-й — фраза, що виражає особисте ставлення до теми;

5-й — одне слово — синонім до назви теми.

«Мозковий штурм» Розроблений А. Осборном у 1937 р. Прийом до­помагає знаходити нові рішення, вчить застосовувати набуті знання на практиці. Доречно використовувати для збирання найбільшої кількості ідей, фактів на підготовчому етапі прийняття рішення, під час роботи в парах, малих групах або фронтальному розгляді всіх ідей щодо теми. Будь-які твердження приймаються й не підлягають критиці. Кожен висловлює власні ідеї. Метою є залучення до роботи всіх учасників.

Читання з позначками Різновид роботи з підручником. Має на меті привчити учнів до осмисленого читання тексту з аналізом. Перед почат­ком роботи учням пропонується виділяти в тексті інформацію чотирьох видів і позначати відповідними символами:

• знайома інформація, це я знав раніше (+);
• нова інформація (-);
• суперечлива інформація, я так не думав (✓);
• недостатня інформація, про це хотілося б довідатися більше (?).

«Кубування» Необхідно виготовити куб, на гранях якого записані на­зви основних розумових операцій:

• опишіть це;
• порівняйте це;
• асоціюйте це;
• проаналізуйте це;
• знайдіть застосування цьому;
• аргументи «за» й «проти».

За допомогою цих запитань всебічно характеризуються об’єкти, яви­ща та ін.

«Асоціативний кущ»  Прийом використовується на етапі актуалізації або рефлексії. На дошці пишеться головне слово теми, а навколо — всі слова й фрази, що асоціюються з темою, потім між ними встановлюються зв’язки, виділяються аспекти, щодо яких потрібна додаткова інформація.

«Посилена лекція» На початку заняття учням пропонуються проблеми і питання, на яких фокусується увага в першій частині лекції. Це робиться з метою актуалізації раніше отриманих знань з теми (що вони вже знають) і стимуляції постановки питаньдля вивчення учнями. Учитель читає лекцію не більш ніж 15 — 20 хвилин. Потім учням можна запропонувати скласти питання до матеріалу лекції двох типів: на які вони можуть дати відповідь самостійно та ті, які в ході лекції висвітлені недостатньо. Або в парах ви­конується вправа, яка допомагає згадати матеріал лекції:

• відповісти на відкриті запитання, що стосуються основних поло­жень;
• написати короткий твір, замітку, що стосується одного з питань лекції;
• обговорити матеріал у групі.

Після цього підбиваються загальні підсумки.

У разі застосування в технології формування критичного мислення урок складається з трьох етапів:

• актуалізації;
• усвідомлення;
• рефлексії.