Класна година «Ви сказали: “Добридень!”»

Ви сказали: “Добридень!”

Класна година «Ви сказали: “Добридень!”»

Мета

  1. Познайомити:
    • з історією виникнення традиційних вітань народів світу;
    • з різними видами вітань (синонімічні вислови).
  2. Навчити  правильно  вітатися  залежно  від  ситуацій  і  особливостей людини, яку зустрічаєш.
  3. Виховувати ввічливість, доброту, увагу до оточуючих людей.
  4. Розвивати  комунікативні  навички,  уміння  аналізувати  й  синтезувати матеріал.

ХІД КЛАСНОЇ ГОДИНИ

Перед  початком  заходу  звучить  музика.  Бажано  використати  фрагменти творів «Космічна балада» (Дідьє Маруані)  і «Магнітні поля» (Жан-Мішель Жар). Столи в класній кімнаті розставлені буквою «П». Класнийкерівник — у центрі класної кімнати.

I.  Бесіда на тему «Історія походження традиційних вітань  у різних народів»

Слово вчителя

«Здрастуйте, діти!» — легке й звичайне вітання. А яким би було ваше здивування, якби початок був таким: «Чи  їли Ви сьогодні?» або «Чи здорова Ваша   худоба?» Але ж це також вітання. Саме такими фразами обмінювалися,  зустрівшись одне  з одним, жителі Давнього Китаю, Монголії, Єгипту.

Справді, що становило основу життя монгола-кочівника за давніх часів? Його череда. Коли тварини здорові — вистачає їжі їхнім господарям, отже, все  благополучно  в  родині.  Впала  худоба  від  хвороби  або  недоїдання —  і в людей голод, хвороби, смерть. Ось і виходить: побажати здоров’я рогатим годувальникам скотаря — те саме, що побажати здоров’я йому самому та його близьким.

Якими тільки вітаннями не користуються люди!

Національні звичаї Японії пов’язані з безліччю поклонів. Кланяються знайомим  і  незнайомим:  пасажирам  автобусів,  покупцям,  екскурсантам. У  своєму  будинку  жінки  зустрічають  гостя,  стоячи  на  колінах,  а  голову кладуть на долоні, що торкаються підлоги.

Люди  із  племені  масаї,  перш  ніж  привітати  одне  одного,  плюють на  руки,  а  із племені маорі —  торкаються  одне  до  одного носами. Люди на  Сході,  вітаючись,  нахиляють  голову  перед  складеними  долонями, прикладають руку до чола, до  грудей  і серця.  (Діти  ілюструють розповідь сценками).

Коли вітаються монголи, вони простягають обидві руки й тиснуть одне одному не долоні, а вище ліктів. Молодший повинен простягнути свої руки так, щоб вони знаходилися під руками старшого (демонстрація сценкою).

Привітати — означає сказати ще й певні слова.

У минулому говорили так:

  • Тим, хто закінчував жнива: «Із двома полями пожатими, із третім засіяним!»
  • Молотникам бажали: «По сто на день, по тисячі на тиждень».
  • Тим, хто їсть та п’є: «Хліб і сіль» або «Чай і цукор».
  • Рибалку вітали: «Улов на рибу!» — «Навар з юшки!» — відповідав він.
  • Ввічлива людина не просто відповідала на вітання, а використовувала у відповіді спеціальну для кожного випадку етикетну форму.

Один з видів вітання — рукостискання. Такий жест виражає підвищену доброзичливість, тому обмін рукостисканнями не завжди є обов’язковим.

Запитання  до  учнів.  Звідки  пішов  звичай  знімати  рукавички  перед рукостисканням?

Поки вихованці обговорюють відповідь, звучить музика.

Відповідь: З лицарських часів. Знімаючи рукавичку з правої руки, лицар показував, що він ставиться до тих, кого зустрів, доброзичливо!

Першим  простягає  руку  старший  за  віком, жінка  подає  руку  чоловікові.

Рукостискання  —  це  коротке  й  енергійне  струшування  руки.  Вираз «міцний  потиск  руки»  —  не  означає  рукостискання,  від  якого  німіють пальці, й стає боляче.

Якщо зустріч знайомих відбувається на вулиці, коли прохолодно й люди  в  рукавичках,  чоловіки  перед  рукостисканням  рукавичку  знімають обов’язково, а жінки чинять на свій розсуд, але зимову рукавичку потрібно знімати  й  жінкам.  Рука,  простягнена  без  рукавички  —  це,  насамперед, ознака поваги до людини. Не прийняти простягнуту для потиску руку —  образити.

Певну роль у вітанні відіграють і головні убори.

Запитання  до  учнів.  Звідки  пішла  традиція  знімати  шапку  при  вході до будинку?

Відповідь. Звичай виник за часів лицарів, які постійно мандрували країною, одягнені в збрую. Входячи до будинку, лицар знімав шолом, повідомляючи цим жестом хазяїнові: «Я не боюся тебе!»

У книзі «Юності чесне зерцало…» (написана за часів Петра I), яка давала різні настанови, як бути ввічливим і чемним юнаком під час зустрічі із знайомими, зазначалося: «За три кроки капелюх зняти у приємний спосіб. Капелюха тримати в руках не жалюгідно, а похвали гідно».

«Краще  коли  про  когось  кажуть:  він  ввічливий,  смиренний  кавалер  і молодець, ніж коли скажуть про якогось: «він пихатий дурень». (Два учні в костюмах, зображуючи глашатаїв, зачитують укази, написані на сувоях).

Знімати чи не  знімати  головний убір —  зараз  залежить від пори року та й від характеру головного убору. На вулиці не знімають зимову й лижну шапки, берета,  зате піднімають капелюшок  (за  тулію), кашкета  (за кози-рок). Але, заходячи до закритого приміщення, чоловік, вітаючись, знімає будь-який головний убір.

Запитання до учнів. У яких випадках кажуть «Привіт», а в яких «Здрастуйте»?

Учні  відповідають:  Багато  залежить  від  того,  з  ким  Ви  привіталися. Своїм  одноліткам,  приятелям  можна  сказати  «Привіт»,  дорослим  треба говорити «Здрастуйте».

II. Обговорення сценок, які розігрують діти

Сценка 1. Зустріч двох друзів.

Два хлопчики зустрічаються одне з одним.

  • — Як справи, чувак? — ляскає друга по плечу перший з усієї сили.
  • — Будь здоровий, кабан, — відповідає другий, штовхаючи першого.

Сценка 2. Хлопчик увійшов до класу, вітається з учителем.

Продзвенів дзвоник, учитель розпочинає урок. Андрій спізнився. Входить до класу в шапці, рукавицях. Підходить до вчителя. Простягає руку в рукавиці: «Здрастуйте, Ліліє Миколаївно!»

Сценка 3. Хлопчик вітається з дівчинкою.

Микита, пробігаючи повз Наталку, смикає її за косу й кричить у вухо: «Здорова, Петрова!»

Сценки обговорюються: «Що неправильно?», «Як треба вчинити?»

ІІІ. Приклади різних ситуацій та обговорення їх з учнями

1. Ти йдеш  із товаришем вулицею. Він привітався з не знайомою тобі людиною, зупинився. Чи треба привітатися й тобі?

Відповідь. Якщо твій товариш вітається з ким-небудь, варто привітатися й тобі.

2. Ви увійшли до автобусу через задні двері й побачили, що біля передніх дверей стоять ваші друзі. Чи треба привітатися з ними, а якщо треба, то як це зробити?

Відповідь. Побачивши знайомих в автобусі, у читальному залі, на другому боці вулиці, їх вітають, якщо вони Вас помітили. Кричати, звичайно, не треба. Слова заміняють жестом, посмішкою, поклоном.

3. Ви часто зустрічаєтесь із незнайомою людиною по дорозі до школи. Чи необхідно з нею вітатися?

Відповідь. Вітати людей, з якими часто зустрічаєшся (продавця в булочній,  листоношу,  мешканця  із  сусіднього  під’їзду,  учителя,  що  викладає в інших класах), навіть якщо ти з ними не знайомий, треба обов’язково.

4. У шкільному коридорі розмовляють учителі. Серед них Олег побачив свого класного керівника й, проходячи поряд, чемно сказав: «Здрастуйте, Ігоре Семеновичу». Чи правильно вчинив Олег?

Відповідь. Олег  повівся  неввічливо.  Треба  було  сказати  «Здрастуйте!» до всіх.

IV. Рефлексія (по колу) (5 хв)

Що дало кожному з Вас обговорення правил вітання?

V. Заключне слово класного керівника (на фоні мелодії «Космічна Балада»Дідьє Маруані)

По-різному відзначають люди найпростішу й найчастішу подію у своєму житті — зустріч з іншою людиною. Ухилитися від вітання чи не відповісти на нього  за всіх часів  і в усіх народів уважалося верхом невихованості  й неповаги до оточуючих.

Адже в поклін, у короткі слова привітання вкладений дуже великий і важливий зміст: «Я тебе бачу, людино! Ти мені приємна. Знай, що я тебе поважаю й хочу, щоб  і ти до мене добре ставилася. Я бажаю тобі всього найкращого: здоров’я, миру, радості, щастя». Ось що означає просте й звичайне «Здрастуйте!».

ЗДРАСТУЙТЕ!

Здрастуйте!

Вклонившись, ми одне одному сказали,

Хоча були зовсім незнайомі.

Здрастуйте!

Що особливого ми одне одному сказали?

Просто «Здрастуйте», адже більше ми нічого не сказали.

Чому ж на крапельку сонця додалося у світі?

Чому ж на крапельку щастя додалося у світі?

Чому ж на крапельку радісніше зробилося життя?

(Володимир Солоухін)

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті