Індійський океан

Індійський океан

Індійський    океан —  третій  за  розмірами  басейн  Світового  океану, розташований  переважно  у  Південній  півкулі  між  берегами  Африки, Азії,  Австралії    та  Антарктиди ,  що  є  його  природними  межами.  Лише на південному заході та південному сході, де Індійський   океан широкими проходами  сполучений  з атлантичним  і Тихим  океанами, межі  умовно проводять  від  крайньої  точки африки — мису  Голкового  та мису Південного на острові Тасманія  і далі до берегів Антарктиди .

Площа океану з морями: 76,17 млн км²
Середня  глибина: 3711 м
Максимальна  глибина: Яванський жолоб, 7209 м
Об’єм води: 282,6 млн км²
Кількість морів: 11
Найбільша висота припливів: Камбейська затока 11,9 м
Найбільша затока: Бенґальська 2,19 млн км²
Найпотужніші  течії: Південна пасатна, мусонна (теплі), Західних вітрів, сомалійська  (холодні)

Індійський океан У Північній  півкулі  Індійський    океан  нагадує  величезне  море, що глибоко вдається  у  суходіл. Раніше океан мав назву  «Східний». Ця назва відображала намагання європейців знайти морський шлях у казково багату  і дивовижну  за уявленнями  тих часів  Індію.

Сучасну  назву  «Індійський»  океанові  дав  портуґальський  учений С. Мюнстер у своїй праці  «Космографія»  (1555 р.).

У найбільш широкому місці океан простягається із заходу на схід від бухти Лінді  до Торресової протоки по  10° пд. ш. на  11  900 км,  а  з пів ночі на південь по 60° сх. д. від мису Рас-Джадді до берегів Антарктиди  на 10 200 км.

Берегова  лінія  Індійського    океану  розчленована  слабо.  Океан  має незначну  кількість  морів  та  островів.  На  півночі  глибоко  врізаються в суходіл Бенґальська  і Перська  затоки  та Аравійське море.

Індійський океан  —  це  своєрідний  басейн  із  багатьма  лише  йому притаманними рисами. По-перше, завдяки розташуванню більшої його частини у Південній півкулі для нього характерна меридіональна асиметрія циркуляцій вод. По-друге, тут відбувається класична мусонна циркуляція  атмосфери. По-третє,  на  його  берегах  зародилася  цивілізація, виникли  перші  на  Землі  держави.  Тому  океан  привертав  і  привертає до себе увагу багатьох дослідників.

Островів  в  Індійському океані  мало.  Зосереджені  вони  переважно в  західній  частині  та  поділяються  на  три  генетичні  типи:  материкові, вулканічні й коралові. До материкових належать найбільші — Мадаґаскар, Шрі-Ланка, Великі Зондські,  а  також Сокотра, Куріа-Мурія, Масіра  та ланцюг  дрібних  островвів  уздовж  берегів аравії,  індокитаю  та Західної Австралії  .

До вулканічних островів відносять Великі Зондські, андаманські та Нікобарські. Рельєф цих островів  гірський.

Коморські, Маскаренські, амстердам, Сен-Поль, Керґелен, Крозе, Прінс-едуард невеликі; це надводні вершини вулканів. Майже всі вони облямовані кораловими рифами.

Найважливішою особливістю Індійського   океану є коралові острови.

Кораловий острів

Здебільшого це типові атоли. Таким є атол Дієґо-Ґарсія. але в океані поширені також складні атоли — величезні кільцеподібні коралові споруди, що  мають  у  поперечнику  до  150  км  і  складаються  з  багатьох  дрібних атолів. Такими  є майже  всі  атоли Лаккадівських, Мальдівських, Чаґос, Амірантських, Кокосових  та  інших островів.

На всіх коралових островах ростуть переважно кокосові пальми. На берегах  більшості  лагун  збереглися  густі  мангрові  зарості. Мангрові  ліси особливо характерні для амірантських островів.

Через  слабке  розчленування  узбережжя  в  Індійському      океані мало морів  і  заток. На  півночі  знаходяться  лише  два моря — Червоне і  Аравійське,  а  також  чотири  великі  затоки  —  аденська,  Оманська, Перська  та Бенґальська. На  сході  розмістилися  крайові моря — Андаманське, Тіморське, Арафурське  і  затока Карпентарія. Південні береги Австралії   омиваються водами Великої  затоки.

Уздовж берегів Антарктиди   умовно виділяють моря: Рісер-Ларсена, Космонавтів, Співдружності, Девіса, Моусона, Д’юрвіля.

Цікаве про Індійський   океан

Найдовша протока у світі — Мозамбікська, яка відокремлює Африку від о. Мадаґаскар. Довжина цієї протоки 1760 км. Вона є також однією з  найбільш широких  проток. Так,  найменша  її ширина  422  км,  а  найбільша — 925 км.

Найбільша  в  світі  затока  —  Бенґальська  —  знаходиться  в  Індійському    океані.  Її  площа  близько  2191  тис.  км²,  найбільша  глибина  4519  м.  У  ній  може  розміститись  чотири  таких  країни,  як  Україна.

Найбільш солоні води серед морівЧервоне море (до 41 %) й Перська  затока  (37–39 ‰).  У  «гарячій  солоній  плямі»  Червоного  моря на  глибині більш ніж 200 м солоність перевищує 270 ‰.

Червоне  море  —  найтепліше  море  планети.  Середні  температури його  води  в  лютому  +18  °С  на  півночі  і  до  +27  °С  на  півдні. Цікаво, що  у Червоному  морі  виявлені  й  найтепліші  глибинні  води Світового океану. Температура  їх  сягає +21  °С — +22  °С. Це пов’язано  з високим підводним  порогом  Баб-ель-Мандебської,  протоки,  яка  з’єднує  Червоне  море  з  відкритим  океаном.  Поріг  заважає  проникненню  в  море глибинних холодних вод  з  Індійського   океану.

Найдовший штучний морський каналСуецький в Єгипті. Канал проходить по низькому піщаному Суецькому перешийку і тому не має шлюзів.

Довжина  каналу  поміж  гирловими  портами Порт-Саїдом  на  півночі  й Суецом на півдні близько 161 км, по дну Середземного моря — 9,2 км і Суецької затоки 3 км. Ширина каналу по дзеркалу води 120–150 м, по дну — 45–60 м. Глибина по фарватеру 12–13 м.

Спорудження каналу тривало майже 11 років і було закінчено в 1869 році.

Підводні солоні «озера»

У  зонах розломів було виявлено потужні виходи  гарячих вод  з  температурою до +70  °С. Солоність  їх досягає 300–350 ‰. Хімічний склад відрізняється  від  вод  Світового  океану.  Вони  вміщують  великі  запаси срібла, заліза, міді, олова тощо. Такі води є, по суті, розсолами. Розсоли Червоного моря безпосередньо вивчалися під час дослідження морського дна за допомогою глибоководних апаратів. Спроби пройти крізь розсоли виявилися  невдалими,  оскільки щільність  їх  надзвичайно  висока. При цьому  люди  стали  свідками  унікального  явища — підводного  солоного «озера», на якому можна було бачити хвилі. Уздовж краю «озера» виявлене було сміття, яке  затонуло в морі  і яке його хвилі викинули на  «берег».

Найбільші черепахи на Землі

Велетенська черепахаНа одному з Сейшельських островів, що в Індійському океані, збереглися велетенські слонові черепахи завдовжки 1,5 м. Їх тут два види: панцерна і їстівна. У панцерної м’ясо вважається отруйним і її цінять за панцер. Їстівну черепаху називають ще зеленою, оскільки жир у неї зеленого кольору. із м’яса їстівних черепах готують знаменитий черепаховий суп.

Страшна манта

Гігантська мантаУ тропічних водах Індійського   океану мешкає великий скат манта, який в діаметрі досягає 6–7 м і має вагу 1,5–2 т. Це тропічна риба, чорна зверху і біла знизу, плоска, з двома великими рогами на голові. Скат увесь час перевертається у воді і тому змінюється його колір — від темного до білого. Коли манта пливе тихо на поверхні моря або лежить нерухомо, то його можна сприйняти за маленький острів. інколи манта повністю вистрибує із води, та потім з громом падає знову на її поверхню, так що приголомшливий сплеск чути на значній відстані.

Манта в польоті

Учені вважають, що таким шляхом манта глушить дрібну рибу, якою живиться окрім раків і креветок.

Манта

Цариця пальм


У західній частині Індійського   океану розташовані Сейшельські острови,  на  яких  ростуть  сейшельські  пальми. Це  гарна,  струнка  і  висока  пальма  з  віялоподібним  листям,  довжина  яких  3–5  м,  на  кожному дереві  дозрівають  величезні  горіхи  від  9  до  16  кг,  а  в  деяких  випадках і до 25 кг. Вони мають в окружності більше 1 м. і таких горіхів на одному дереві буває до 70 штук.

Горіх сейшельської пальми

Ця  пальма  —  ендемік  Сейшельських  островів.  Вона  має  висоту до 30 м, а діаметр — до 30 см. Росте пальма поступово. Квітне у віці 20–40 років. Її плоди — маслиново-зеленого кольору з товстою м’ясистою зовнішньою  оболонкою,  під  якою  у  твердій  кіточці  знаходиться  найбільше  у  рослинному  світі  насіння.  Цікаве  воно  ще  й  тим,  що  після 4–5 років росту молода рослина одержує  з нього поживні речовини.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті