ігрове навчання

Ігрове навчання

Ігрове навчання — добре відома, звична технологія навчання, яка подобається людям будь-якого віку. Як ігрове навчання може комусь не подобатись? Адже  ми з вами граючи навчались від самого початку свого існування. Гра супроводжує людину усе її життя, але чим доросліший тим іграшки дорожче коштують, а суть залишається незмінною.

Ігрове навчання

Гра багатогранна, вона розвиває, виховує, розважає, соціалізує. Але іс­торично одна з головних її задач — вчити. Погодьтесь, ігрова система навчання є цікавою та захоплюючою, як для вчителя так і для учня-гравця. Адже, з моменту свого виникнен­ня гра постає основною формою відтворення реальних життєвих ситуацій, сприяє виробленню необхідних людських рис, якостей, навичок, звичок, розвитку здібностей. Тому й не дивно, що людство почало використовувати ігрове навчання ще з давніх-давен. Так, у Афінах (VI — IV ст. до н. е.) процес ви­ховання й навчання здійснювався в дусі змагань: діти постійно змагалися з гімнастики, у танцях, музиці, малюванні, самостверджувались і відшлі­фовували свої кращі якості.

У Західній Європі в епоху Відродження й ре­формації Т. Камгіанелла й Ф. Рабле пропагували принцип ігрового навчання (коли учні в грі опановують основи наук). У XV—XVII ст. Я. А. Коменський закликав усі «школи-майстерні» перетворити на місця ігор. На його думку, отримання знань в будь-якій школі може стати універсальною грою, яка відповідає віку кожного учня. У своїх трудах як особливу форму ігрового нав­чання рекомендували Ж. Ж. Руссо й Ф. Фрабель.

Поняття «гра» в педагогічній літературі трактується досить по-різному. За Г. Селевком, гра — «це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямова­них на відтворення та засвоєння суспільного досвіду, в якому складаєть­ся та вдосконалюється самоуправління поведінкою». І. Підласий трактує пізнавальну (дидактичну) гру як «спеціально створені ситуації, що моде­люють реальність, із яких учням пропонується знайти вихід». У педаго­гічній енциклопедії читаємо: «Гра — засіб фізичного, розумового та мо­рального виховання дітей».

Дійсно, гра — це складне, багатогранне явище, яке неможливо одно­значно трактувати. Навчальна гра може тривати від кількох хвилин до ці­лого уроку. Отже, ігрове навчання може використовуватися на різних етапах, а також у позакласній роботі.

Якими є особливості ігрового процесу навчання?

  • грові форми (рольові, імітаційні, ділоіі та інші ігри) макси-мально наближають процес навчання допрактичної діяльності. Відповідно до характеру й інтересів свСЇ ролі під час гри учні повинні приймати практичні рішення,
  • Найчастіше учасникам доводиться гргги ролі у конфліктній ситуації, закладеній у зміст гри, отже, вдпрацьовувати варіант гідної поведінки під час конфлікту.
  • Рішення в багатьох іграх приймають кслективно, що розвиває мислення учнів, комунікативні здібно:ті.
  • Під час гри виникає певний емоційнийзастрій, завдяки якому активізується навчальний процес.

Етапи роботи під час використання ігрового навчання

  • підготовчий (формулюється мета гри, відбирається навчальний зміст, розробляється сценарій, готується обладнання, розподіляються ролі, проводиться інструктування тощо);
  • безпосереднє проведення гри;
  • узагальнення, аналіз результатів.

На відміну від розвивальних технологій, ігрове навчання має певні істотні харак­теристики та сталу структуру.

До основних взаємопов’язаних компонен­тів гри належать (за В. Коваленком, П. Підкасистим):

  • ігрова задумка;
  • правила;
  • ігрові дії;
  • дидактичні завдання (пізнавальний зміст);
  • обладнання;
  • результат гри.

Основні відмінності ігрового навчання від інших технологій

  • добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку;
  • ефективний засіб активізації. У грі легше долаються труднощі, пере­шкоди, психологічні бар’єри;
  • мотиваційна за своєю природою (по відношеннюдо пізнавальноїдіяльності вона вимагає від учнів ініціативності, творчого підходу, уяви, цілеспрямованості);
  • дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь, навичок;
  • багатофункціональна, її вплив на учня неможливо обмежити одним ас­пектом;
  • переважно колективна, групова форма роботи, в основі якої знахо­диться змагання. В якості суперника може бути як сам учень (переко­нання себе, покращення свого результату), так і інший;
  • має кінцевий результат. У грі учасник має отримати приз: матеріаль­ний, моральний (грамота, широке оголошення результату, заохочен­ня) психологічний (самоствердження, самооцінка);
  • має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат (В. Кругликов, 1998).

На практиці в системі активного навчання використовуються такі мо­делі ігрового навчання: імітаційні, операційні, рольові, сюжетні, ігри-змагання.

  • В імітаційних іграх під час заняття імітується діяльність організацій, подій, конкретна робота людей (журналіст, політик, еколог та ін.), обста­новка, умови, в яких відбувається подія. Сценарій імітаційної гри містить сюжет події, опис структури та призначення імітованих об’єктів. Прикла­дом може бути урок-мандрівка, урок-екскурсія тощо.
  • Операційні ігри допомагають відпрацювати виконання конкретних специфічних операцій (методику проведення дискусії, конференції, бесі­ди, диспуту). В операційних іграх моделюється процес діяльності. Вони проходять в умовах, що імітують реальну обстановку (урок-розслідування, урок-суд).
  • У рольових іграх відпрацьовується тактика поведінки, дій, виконання функцій. Між учасниками розподіляються ролі з обов’язковим змістом від­повідно до проблемної ситуації, винесеної на обговорення. Для проведен­ня таких ігор доцільно використовувати такі типи нестандартних уроків: урок-КВК, урок-подорож, урок-казка, урок-композиція.

Усі навчальні ігри, активізуючи увагу, підвищуючи інтерес до ви­вчення предмету, мають спільні вимоги до проведення: коли гра вже по­чалася, ніхто не має права втручатися й змінювати її хід (лише корегує дії учасників, якщо вони змінюють мету гри), наприкінці кожної гри мета аналізується та обговорюються, констатуються результати, оцінюються (словесно) результати.

Теги: ,  .

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті