Гримування носа

Загальні правила гримування носа

Важливою частиною обличчя є ніс, який яскраво передає ра­сові, національні ознаки, індивідуальні особливості людини.

Різноманіття форм носа можна умовно звести до простої гео­метричної форми — призми, що має чотири поверхні: фронталь­на — спинка носа, горизонтальна — основа, дві бічні — стінки носа (боки).

Ніс може бути широким чи вузьким, довгим чи коротким. Основні форми носа в профіль: хвиляста, горбувата, пряма, опу­кла, увігнута (кирпатий ніс).

У гримувальному процесі для коригування форми носа вико­ристовують як живописний, так і скульптурно-об’ємний прийоми. Наприклад, за допомогою фарб можна зорово випрямити спинку носа. Для цього її обмежують із двох боків двома паралельними пунктирними лініями коричневого кольору. Чим ближче одна до одної ці лінії, тим вужчою видаватиметься спинка носа, чим далі — тим ширшою. Лінії мають сягати перенісся й переходити у лінію брів. Зорове випрямлення відбувається завдяки контраст­ному використанню фарб: якщо боки затінюють темними фарбами, то на спинку носа наносять тон, світліший щодо загального тону обличчя, а також стінок носа. Перехід однієї фарби в іншу має бути плавним, але не слід розмазувати грим, щоб зберегти чисто­ту кольору. Нагадуємо, що чисту білу фарбу не застосовують; її можна поєднувати із загальним тоном № 1 або № 2.

Кирпатої форми носа можна досягти за допомогою затушо­вування нижньої частини, затемнення перенісся, а також якщо поставити відблиск на кінчику носа.

Ніс видаватиметься довшим, якщо «подовжити» його спинку, захопивши частину лоба.

Варто зазначити, що за допомогою живописного прийому не­можливо досягти природного вигляду, адже у профіль форма носа не зазнає видимих змін. Тому краще застосовувати скульптурно- об’ємний прийом із використанням наліпок із різних матеріалів (гумозу, вати, поролону, пластичних деталей), а також підтяжок. Найпоширенішим матеріалом для наліпок є гумоз (спеціальний віск для моделювання).

За допомогою наліпок можна кардинально змінити обличчя. Наприклад, якщо ніс персонажа має бути горбатим (орлиний ніс), спинку носа добре протирають сухою марлею або ватою, потім припудрюють, щоб створити основу для наліпки. Заздале­гідь на ребрі вказівного пальця лівої руки виліплюють із гумозу горбочок потрібного розміру, при цьому гумоз слід попередньо розігріти у руці, щоб він набув пластичності. Для міцності можна змастити місце наліпки гримувальним клеєм, а після його підси­хання закріпити гумозну форму на спинці носа. Потім поступово згладжують грані наліпки зі шкірою обличчя за допомогою нігтя, кінця пензлика або кістяного ножичка, що використовують для зняття гриму.

Щоб наліпка органічно зливалася з обличчям, використову­ють вогку марлю, надягнену на вказівний палець правої руки. Згладжування здійснюють легкими рухами пальця.

. Можна зробити кирпатий ніс, заліпивши на його кінчик шма­точок гумозу або вати. Для цього кінчик носа змащують гриму­вальним клеєм, накладають тонкий ватний диск, просочують вату клеєм. Наносять кілька шарів, а останній змащують клеєм і протирають вологою ваткою. Після просушування утвориться тонка скоринка, яку покривають загальним тоном. Ця наліпка вимагає вправності, уміння, адже за відсутності практичних на­вичок вона може вийти неприродною, ребристою.

Зазвичай таку наліпку використовують під час гримування казкових героїв, але для персонажів сучасних п’єс її не застосо­вують (виглядає грубо).

Якщо у актора великий ніс, а для ролі потрібен кирпатий, то можна використати прийом підтяжки носа. Для цього беруть стрічку із шифону завширшки 1 —1,5 см, завдовжки 6—7 см. Кі­нець стрічечки загострюють на зразок олівця й приклеюють його між ніздрями. Після підсихання стрічку накладають на змащену гримувальним клеєм спинку носа, яку дещо піднято вказівним пальцем лівої руки.

Якщо ніс великий й широкий, то можна використати дві до­даткові стрічки меншого розміру, приклеївши їх упоперек біля перенісся на відстані 2 см від кінчика носа. Після повного ви­сихання ніс покривають рідким загальним тоном.

Під час гримування носа не слід забувати про ніздрі. У звичай­ному гримі їх покривають загальним тоном, рум’янять, обводять тонкою лінією (окреслюючи форму), використовуючи коричневу фарбу або бакан (темно-червону фарбу).