Евристичне навчання — навчання, головною метою якого є конструювання учнем особистісного сенсу, цілей та змісту навчання, а також процесу його організації.
За технологією евристичного навчання учень спочатку конструює знання в певній сфері реальності, спираючись на власний освітній потенціал, освітнє середовище та евристичну технологію діяльності. Отриманий учнем продукт діяльності (знання, досвід, продукт та ін.) зіставляється задопомогою вчителя з культурно-історичними аналогами (витвори мистецтва, словесності, прикладної творчості; наукові способи вирішення одних і тих самих задачу версії, гіпотези), у результаті чого даний продукт доопрацьовується, доповнюється, змінюється. Особистісний освітній приріст учня (його знань, досвіду, здібностей, матеріальної продукції та ін.) у цьому випадку першочерговий і неминучий.
Праобразом евристичного навчання є метод Сократа (або «Сократівський діалог»), який разом зі співрозмовником шляхом особливих питань і розмірковувань приходив до народження знань.
У технології евристичного навчання є відповідний понятійний апарат: «дидактична евристика», «евристичні здібності», «евристичні навчальні ситуації», «евристичні форми й методи навчання», «фундаментальний освітній об’єкт», «навчальний метапредмет» тощо.
Головна характеристика евристичного навчання
Головною характеристикою евристичного навчання є створення учнями освітнього продукту (тобто матеріальні продукти діяльності учня у вигляді суджень, текстів, малюнків, виробів та ін.; зміни особистіших якостей учня, які розвиваються в навчальному процесі). Обидві складові освітнього продукту — матеріальна й особистісна — створюються одночасно й рівні за значенням.
За дослідженнями психологів, для реалізації евристичної навчальної діяльності виділяють три групи особистісних якостей учнів: креативні (уява, натхнення, інтуїція, неординарність, винахідливість, відчуття новизни, незалежність, схильність до ризику, прогностичністьтаін.), когнітивні (допитливість, проникливість, захопленість, кмітливість, аналітичність, пошук проблем, здатність до експериментів та ін.), оргдіяльнісні, або методологічні (цілепокладання, стійкість у досягненні мети, планування, гнучкість і варіативність дій, комунікативність, змістове бачення, рефлексивність, самоаналіз, самооцінка та ін.).
Основи організації цілісного процесу евристичного навчання виражені в принципах дидактичної евристики:
- Принцип особистісного цілепокладання учня (навчання кожного учня відбувається з урахуванням його особистих цілей у кожній освітній області).
- Принцип вибору індивідуальної освітньої траєкторії (учень має право на осмислений та погоджений з учителем вибір основних компонентів своєї освіти: сенсу, цілей, задач, темпу, форм, методів навчання, змісту, системи контролю й оцінки результатів).
- Принцип освітнього приросту учня, або принцип продуктивності навчання (головним орієнтиром навчання є особистісний приріст учня, який складається з його внутрішніх та зовнішніх освітніх продуктів навчальної діяльності).
- Принцип первинності освітньої продукції учня (створений учнем особистісний зміст навчання випереджає вивчення змісту освітніх стандартів і загальновизнаних досягнень у певній області).
- Принцип ситуаційності й супроводжуючого навчання (освітній процес будується на ситуаціях, які передбачають самовизначення та евристичний пошукїх рішення учнями, вчитель супроводжує учня в його освітньому русі).
- Принцип освітньої рефлексії (осмислення результату й методу власної діяльності).
Зміст евристичного навчання має дві частини: інваріантну (яка надходить іззовні й засвоюється учнем) і варіативну (яку створює кожний учень у процесі свого навчання).
Традиційний зміст освіти ускладнює побудову учнями власного світу знань. У навчальних програмах, посібниках, підручниках світ реальних об’єктів поданий готовими поняттями, ідеалізованими продуктами пізнання, які отримали не учні, а спеціалісти, вчені, автори підручників. Вивчення учнями інформації про чужі знання практично не залишає місця для створення ними власних знань про реальний світ.
Дана проблема в технології евристичного навчання вирішується шляхом зміни методології навчання: спочатку учням у якості освітнього об’єкта пропонують реальні, а не ідеальні об’єкти пізнання (природна або антропогенна місцевість, грунт, ріка, вода, рослини, тварини та ін.). Учитель навчає учня способам пізнання реальних об’єктів і конструюванню добутих знань. Вивчаючи об’єкт реального світу, учень шукає й створює знання про нього, тобто ідеальні теоретичні конструк- ти — факти, поняття, закономірності, усвідомлюючи створені знання й способи пізнання, учень фіксує їх у вигляді особистісного освітнього продукту, що дозволить потім використовувати їх для наступного пізнання реального світу.
Для планування системи занять у технології евристичного навчання А. В. Хуторським запропонована технологічна карта навчання. Дана технологічна карта сприяє досягненню одних і тих самих цілей навчання наборами різних форм і методів занять.
Організаційні форми й методи евристичного навчання мають пріоритет перед змістом навчального матеріалу, активно впливають на нього, можуть його видозмінити, трансформувати. Це дозволяє перенести акцент із питання «чого навчати?» на питання «як навчати?»: в центрі уваги педагога опиняється не навчальний матеріал, а сам учень і його навчальна діяльність.
Технологічна карта дозволяє варіативно конструювати навчальні заняття, надає педагогічний інструментарій для даного конструювання під час вивчення кожної теми. Карта містить бази даних із наборами навчальних цілей, критеріїв оцінки їх досягнення, форм, методів, способів та інших технологічних та інформаційних засобів евристичного навчання.
Технологічна карта для конструювання системи заняття
Технологічний блок |
База даних |
|
Назва категорії |
Основна задача |
|
Вступні заняття |
Актуалізувати особистий досвід та знання учнів для вступу до теми, самовизначення й особистого цілепокладання в ній. Побудувати загальну та індивідуальну освітні програми за темою |
Вступний семінар, вступна лекція, проблемна лабораторна робота, розробка концепту (ідеї, сенсу) теми, заняття з цілепокладання, захист учнями індивідуальних освітніх програм та ін. |
Основна частина |
Досягнути загальних установчих цілей за темою. Виконати основний зміст індивідуальних освітніх програм учнів, засвоїти базовий зміст теми |
Урок-досліджсння, проблемний семінар, конференція, групові, індивідуальні заняття, евристичне занурення, цикл евристичних ситуацій, лекція концептуальна, лекція зі знайомства з культурно-історич- ними аналогами, ділова гра та ін. |
Тренінг |
Добудувати створені учнями освітні продукти до цілісної системи. Закріпити результати основної частини блоку. Досягнути діяльнісних базових вимог за темою |
Семінар диференційований, семінар груповий, практикум із розв’язання задач, лабораторна робота, мозковий штурм, урок за індивідуальними цілями учнів, консультація, взаємонавчання |
Контроль |
Перевірити та оцінити рівень досягнення поставлених цілей. Виявити зміни в особистісних якостях учнів, їх знаннях та вміннях, у створеному освітньому продукті | Захист творчих проектів та робіт, урок-співбесіда, урок-залік, урок усного опитування, письмова контрольна робота, диктант, твір, рецензування, урок-самоперевірка, іспит |
Рефлексія |
Згадати й усвідомити основні етапи навчальної діяльності, індивідуальні та колективні результати (продукти) діяльності, проблеми й способи діяльності. Порівняти поставлені цілі з результатами навчання |
Урок-анкетування, урок — «круглий стіл», рефлексивний твір, графічна та кольорова рефлексія діяльності, індивідуальні та групові уроки-звіти, самооцінки та характеристики учнів, підсумкова рефлексивна лекція |
Ефективність використання технологічних карт підвищується із застосуванням комп’ютерних технологій та дистанційних форм навчання.
Варіанти побудови евристичного заняття
- Усі питання теми вивчаються поступово у відповідності з порядком, який запропоновано в навчальній програмі або підручнику. Матеріал творчо опрацьовується та засвоюється учнями, крок за кроком. Під час занять учні виконують та обговорюють творчі роботи за темою (дана структура оптимальна для традиційної класно-урочної форми навчання).
- Матеріали теми вивчаються як єдиний логічний блок, який потім опрацьовується на окремих заняттях. Учні складають і захищають власні концепти (ідеї, зміст, бачення, думка) теми на початку й наприкінці її вивчення. Діагностується та оцінюється зміни в учнівських концептах (реалізація даної структури заняття ефективна як у класно- урочній формі навчання, так і у формі «евристичного занурення»),
- Послідовно розглядаються різні концепти теми: історичний, методологічний, екологічний, технічний та ін., які мають символічну, образну, знакову форму подання інформації з теми. Концепти пропонуються й складаються учнями. Така система занять ефективна для метапредметного навчання (показує різнонауковий підхід до вивчення одного освітнього об’єкта).
- Навчальні заняття за темою проводяться переважно одного типу, наприклад практикум із розв’язання задач, експеримент, тобто вся тема вивчається на основі дослідів або за допомогою розв’язання задач. Відбувається занурення учнів у певний вид діяльності. Освітньою домінантою виступає діяльність учнів, зміст матеріалу стає вторинним та варіативним.
- Тема вивчається диференційно, учні поділяються на групи за цілями, схильностями або бажаннями, наприклад: теоретики, експериментатори, історики, дослідники, мандрівники. Усі групи займаються одночасно, кожна — за своїм планом, розробляють теми у своєму напрямі. Періодично проводяться коле^сгивні уроки, де групи обмінюються отриманими результатами, обговорюють проблеми, корегують подальшу роботу. Для організації роботи використовуються лекції вчителя. Дана система занять більш варіативна за попередні, оскільки передбачає вибір учнями основних видів діяльності.
- Структура занять спирається на технологічні етапи створення й розвитку евристичної ситуації: на перших заняттях забезпечується мотивація діяльності, постановка проблеми; потім організується індивідуальне та колективне її вирішення; демонстрація та обговорення отриманих результатів; після цього вивчаються культурно-історичні аналоги, формуються результати, проводиться рефлексія та оцінка діяльності.
- Учні групами та (або) індивідуально обирають творчі завдання за загальною темою, над якою працюють за індивідуальними програмами яку школі (лабораторії, майданчику), так і вдома, бібліотеці тощо. Регулярно за загальним розкладом проводяться колективні заняття, на яких розглядаються основи теми, міні-звіти про хід виконання роботи. Дана форма інтегрує очне, самостійне та дистанційне навчання.
Приклад трирівневого підходу до вивчення освітнього об’єкта
Технологічні елемента |
1-й рівень предметний) |
2-й рівень (загальнопредметний) |
3-й рівень (метапредметний) |
Об’єкт пізнання |
Конкретний предметний об’єкт (краплина води) |
Загальнопредмет- ний об’єкт (вода як об’єкт пізнання в природничих науках та культурі) |
Фундаментальний освітній об’єкт (вода як стихія світу) |
Технологічні елементи |
1-й рівень (предметний) |
2-й рівень (загальнопредметний) |
3-й рівень (метапредметний) |
Проблема |
Чому крапля води має кулеподібну форму? |
Що спільного в пізнанні природничої та духовної сутностей води? |
Яка роль води в будові світу мира, як вона пов’язана з іншими стихіями? |
Постановка задач |
Дослідити краплю води | Проаналізувати природні властивості води, порівняти їх із тими, які відображені в притчах, віршах, прислів’ях про воду |
Визначити роль води для природи, людини та всього світу (живого й неживого) |
Способи розв’язання задачі |
Спостереження, досліди, виміри, пошук фактів про форми краплі води |
Різнонаукові, гуманітарні, художні методи дослідження води та поняття про неї |
Роздуми про природу води, знайомство з працями давніх і сучасних філософів, метапредметний аналіз змісту, значення води |
Демонстрація результатів |
Демонстрація дослідів із краплею води, захист власних версій, пояснення форми краплі |
Захист гіпотез про причини, сутність багатоваріативності тлумачення змісту води в науці та культурі |
Написання та публікація природничо-наукового або філософського трактату про воду, рецензії на інші роботи |
Рефлексія діяльності |
Перелік застосованих методів пізнання, труднощів виконання роботи та способів їх подолання |
Фіксація виявлених закономірностей, схожості та відмінності природничо- наукового та культурологічного підходів до пізнання (на прикладі води) | Осмислення на логічному та відчут- тєвому рівнях своїх внутрішніх змін, які виникли в ході роботи |
Ключовим елементом евристичного навчання є евристична освітня ситуація, яка виступає своєрідною альтернативою традиційному уроку. Її метою є забезпечення народжений учнями особистого освітнього результату (ідей, проблем, версій, схем, дослідів, текстів).
Евристична освітня ситуація
Евристична освітня ситуація — це ситуація освітньої напруженості, яка виникає спонтанно або організується вчителем. Освітній продукт цієї ситуації є непередбачуваним, учитель задає проблему в ситуації, технологію діяльності, супроводжує діяльність учнів, але не визначає заздалегідь конкретних освітніх результатів, які мають бути отримані.
Цикл евристичної освітньої ситуації має такі елементи: мотивація діяльності → постановка проблеми → особисте розв’язування проблеми учасниками ситуації → демонстрація освітніх продуктів → їх порівняння з культурно-історичними аналогами → рефлексія результатів.
Способи створення освітньої напруженості: планове створення напруги вчителем; протиріччя, яке виникло спонтанно; порушення сталих норм освітньої діяльності та ін.
Евристична освітня ситуація допускає відкрите, незакінчене вирішення головної проблеми, що стимулює учнів до пошуку можливостей інших вирішень, до розвитку на іншому рівні. Найбільш сильною в евристичному відношенні є та освітня ситуація, в якій учитель залучений як учасник, проблема, що вирішується, є для нього не навчальною, а реальною, яку йому доводиться вирішувати нарівні з учнями. Результати такого навчання є найбільш продуктивними та відповідають суті евристики.
Прийнято вважати, що освіта — це передача новому поколінню досвіду та знань попереднього. Так побудовано більшість педагогічних систем сучасності, які діють у школах та ВНЗ. Проте від сучасної людини життя вимагає осмислених дій у ситуаціях вибору, грамотної постановки й досягнення власних цілей, продуктивної дії в особистих, освітніх та професійних сферах. У традиційному навчанні учень спочатку отримує знання, потім використовує їх, у тому числі й творчо. Уважається, що приріст знань можливий тільки після знайомства з уже існуючими знаннями. Тому слід звернути увагу на евристичну технологію навчання.
Теги: евристичне навчання.