Евристичне навчання

Евристичне навчання

Евристичне навчання — навчання, головною метою якого є конструювання учнем особистісного сенсу, цілей та змісту навчання, а також процесу його організації.

За технологією евристичного навчання учень спочатку конст­руює знання в певній сфері реальності, спираючись на власний освітній потенціал, освітнє середовище та евристичну технологію діяльності. От­риманий учнем продукт діяльності (знання, досвід, продукт та ін.) зістав­ляється задопомогою вчителя з культурно-історичними аналогами (витво­ри мистецтва, словесності, прикладної творчості; наукові способи вирі­шення одних і тих самих задачу версії, гіпотези), у результаті чого даний продукт доопрацьовується, доповнюється, змінюється. Особистісний ос­вітній приріст учня (його знань, досвіду, здібностей, матеріальної продук­ції та ін.) у цьому випадку першочерговий і неминучий.

Праобразом евристичного навчання є метод Сократа (або «Сократівський діалог»), який разом зі співрозмовником шляхом особливих питань і розмірковувань приходив до народження знань.

У технології евристичного навчання є відповідний понятійний апарат: «дидактична евристика», «евристичні здібності», «евристичні навчальні си­туації», «евристичні форми й методи навчання», «фундаментальний освіт­ній об’єкт», «навчальний метапредмет» тощо.

Головна характеристика евристичного навчання

Головною характеристикою евристичного навчання є створення уч­нями освітнього продукту (тобто матеріальні продукти діяльності учня у вигляді суджень, текстів, малюнків, виробів та ін.; зміни особистіших якостей учня, які розвиваються в навчальному процесі). Обидві складові освітнього продукту — матеріальна й особистісна — створюються одно­часно й рівні за значенням.

За дослідженнями психологів, для реалізації евристичної навчальної діяльності виділяють три групи особистісних якостей учнів: креативні (уява, натхнення, інтуїція, неординарність, винахідливість, відчуття но­визни, незалежність, схильність до ризику, прогностичністьтаін.), когнітивні (допитливість, проникливість, захопленість, кмітливість, аналітичність, пошук проблем, здатність до експериментів та ін.), оргдіяльнісні, або методологічні (цілепокладання, стійкість у досягненні мети, плану­вання, гнучкість і варіативність дій, комунікативність, змістове бачення, рефлексивність, самоаналіз, самооцінка та ін.).

Основи організації цілісного процесу евристичного навчання вира­жені в принципах дидактичної евристики:

  1. Принцип особистісного цілепокладання учня (навчання кожного учня від­бувається з урахуванням його особистих цілей у кожній освітній області).
  2. Принцип вибору індивідуальної освітньої траєкторії (учень має пра­во на осмислений та погоджений з учителем вибір основних компо­нентів своєї освіти: сенсу, цілей, задач, темпу, форм, методів навчан­ня, змісту, системи контролю й оцінки результатів).
  3. Принцип освітнього приросту учня, або принцип продуктивності на­вчання (головним орієнтиром навчання є особистісний приріст учня, який складається з його внутрішніх та зовнішніх освітніх продуктів навчальної діяльності).
  4. Принцип первинності освітньої продукції учня (створений учнем осо­бистісний зміст навчання випереджає вивчення змісту освітніх стан­дартів і загальновизнаних досягнень у певній області).
  5. Принцип ситуаційності й супроводжуючого навчання (освітній про­цес будується на ситуаціях, які передбачають самовизначення та ев­ристичний пошукїх рішення учнями, вчитель супроводжує учня в його освітньому русі).
  6. Принцип освітньої рефлексії (осмислення результату й методу влас­ної діяльності).

Зміст евристичного навчання має дві частини: інваріантну (яка надхо­дить іззовні й засвоюється учнем) і варіативну (яку створює кожний учень у процесі свого навчання).

Традиційний зміст освіти ускладнює побудову учнями власного сві­ту знань. У навчальних програмах, посібниках, підручниках світ реаль­них об’єктів поданий готовими поняттями, ідеалізованими продуктами пізнання, які отримали не учні, а спеціалісти, вчені, автори підручників. Вивчення учнями інформації про чужі знання практично не залишає міс­ця для створення ними власних знань про реальний світ.

Дана проблема в технології евристичного навчання вирішується шляхом зміни методології навчання: спочатку учням у якості освітньо­го об’єкта пропонують реальні, а не ідеальні об’єкти пізнання (природ­на або антропогенна місцевість, грунт, ріка, вода, рослини, тварини та ін.). Учитель навчає учня способам пізнання реальних об’єктів і конс­труюванню добутих знань. Вивчаючи об’єкт реального світу, учень шу­кає й створює знання про нього, тобто ідеальні теоретичні конструк- ти — факти, поняття, закономірності, усвідомлюючи створені знання й способи пізнання, учень фіксує їх у вигляді особистісного освітнього продукту, що дозволить потім використовувати їх для наступного пізнан­ня реального світу.

Для планування системи занять у технології евристичного на­вчання А. В. Хуторським запропонована технологічна карта навчання. Дана технологічна карта сприяє досягненню одних і тих самих цілей навчання наборами різних форм і методів занять.

Організаційні форми й методи евристичного навчання мають пріори­тет перед змістом навчального матеріалу, активно впливають на ньо­го, можуть його видозмінити, трансформувати. Це дозволяє перенести акцент із питання «чого навчати?» на питання «як навчати?»: в центрі уваги педагога опиняється не навчальний матеріал, а сам учень і його навчальна діяльність.

Технологічна карта дозволяє варіативно конструювати навчальні занят­тя, надає педагогічний інструментарій для даного конструювання під час вивчення кожної теми. Карта містить бази даних із наборами навчальних цілей, критеріїв оцінки їх досягнення, форм, методів, способів та інших технологічних та інформаційних засобів евристичного навчання.

Технологічна карта для конструювання системи заняття

Технологічний блок

База даних

Назва категорії

Основна задача

Вступні заняття

Актуалізувати особистий досвід та знання учнів для всту­пу до теми, самовизна­чення й особистого цілепокладання в ній. По­будувати загальну та індивідуальну освітні програми за темою

Вступний семінар, вступна лекція, проблем­на лабораторна робота, розробка концепту (ідеї, сенсу) теми, заняття з цілепокладання, захист учнями індивідуальних освітніх програм та ін.

Основна частина

Досягнути загальних установчих цілей за те­мою. Виконати основ­ний зміст індивідуальних освітніх програм учнів, засвоїти базовий зміст теми

Урок-досліджсння, про­блемний семінар, кон­ференція, групові, ін­дивідуальні заняття, ев­ристичне занурення, цикл евристичних ситу­ацій, лекція концепту­альна, лекція зі знайомс­тва з культурно-історич- ними аналогами, ділова гра та ін.

Тренінг

Добудувати створені уч­нями освітні продукти до цілісної системи. Закрі­пити результати основної частини блоку. Досягну­ти діяльнісних базових вимог за темою

Семінар диференційова­ний, семінар груповий, практикум із розв’язання задач, лабораторна ро­бота, мозковий штурм, урок за індивідуальними цілями учнів, консульта­ція, взаємонавчання

Контроль

Перевірити та оціни­ти рівень досягнення по­ставлених цілей. Вияви­ти зміни в особистісних якостях учнів, їх знаннях та вміннях, у створеному освітньому продукті Захист творчих проектів та робіт, урок-співбесіда, урок-залік, урок усно­го опитування, письмова контрольна робота, дик­тант, твір, рецензуван­ня, урок-самоперевірка, іспит

Рефлексія

Згадати й усвідомити ос­новні етапи навчальної діяльності, індивідуальні та колективні результа­ти (продукти) діяль­ності, проблеми й спосо­би діяльності. Порівняти поставлені цілі з резуль­татами навчання

Урок-анкетування, урок — «круглий стіл», рефлексивний твір, гра­фічна та кольорова реф­лексія діяльності, ін­дивідуальні та групові уроки-звіти, самооцін­ки та характеристики учнів, підсумкова реф­лексивна лекція

Ефективність використання технологічних карт підвищується із засто­суванням комп’ютерних технологій та дистанційних форм навчання.

Варіанти побудови евристичного заняття

  1. Усі питання теми вивчаються поступово у відповідності з порядком, який запропоновано в навчальній програмі або підручнику. Матеріал творчо опрацьовується та засвоюється учнями, крок за кроком. Під час занять учні виконують та обговорюють творчі роботи за темою (дана структура оптимальна для традиційної класно-урочної форми навчання).
  2. Матеріали теми вивчаються як єдиний логічний блок, який потім опрацьовується на окремих заняттях. Учні складають і захищають власні концепти (ідеї, зміст, бачення, думка) теми на початку й на­прикінці її вивчення. Діагностується та оцінюється зміни в учнівських концептах (реалізація даної структури заняття ефективна як у класно- урочній формі навчання, так і у формі «евристичного занурення»),
  3. Послідовно розглядаються різні концепти теми: історичний, мето­дологічний, екологічний, технічний та ін., які мають символічну, образну, знакову форму подання інформації з теми. Концепти про­понуються й складаються учнями. Така система занять ефективна для метапредметного навчання (показує різнонауковий підхід до вивчення одного освітнього об’єкта).
  4. Навчальні заняття за темою проводяться переважно одного типу, наприклад практикум із розв’язання задач, експеримент, тобто вся тема вивчається на основі дослідів або за допомогою розв’язання задач. Відбувається занурення учнів у певний вид діяльності. Освітньою домінантою виступає діяльність учнів, зміст матеріалу стає вторинним та варіативним.
  5. Тема вивчається диференційно, учні поділяються на групи за цілями, схильностями або бажаннями, наприклад: теоретики, експеримен­татори, історики, дослідники, мандрівники. Усі групи займаються одночасно, кожна — за своїм планом, розробляють теми у своєму напрямі. Періодично проводяться коле^сгивні уроки, де групи об­мінюються отриманими результатами, обговорюють проблеми, ко­регують подальшу роботу. Для організації роботи використовуються лекції вчителя. Дана система занять більш варіативна за попередні, оскільки передбачає вибір учнями основних видів діяльності.
  6. Структура занять спирається на технологічні етапи створення й розвит­ку евристичної ситуації: на перших заняттях забезпечується мотивація діяльності, постановка проблеми; потім організується індивідуальне та колективне її вирішення; демонстрація та обговорення отриманих результатів; після цього вивчаються культурно-історичні аналоги, фор­муються результати, проводиться рефлексія та оцінка діяльності.
  7. Учні групами та (або) індивідуально обирають творчі завдання за загальною темою, над якою працюють за індивідуальними програма­ми яку школі (лабораторії, майданчику), так і вдома, бібліотеці тощо. Регулярно за загальним розкладом проводяться колективні заняття, на яких розглядаються основи теми, міні-звіти про хід виконання ро­боти. Дана форма інтегрує очне, самостійне та дистанційне навчання.

Приклад трирівневого підходу до вивчення освітнього об’єкта

Технологічні елемента

1-й рівень предметний)

2-й рівень (загальнопредметний)

3-й рівень (метапредметний)

Об’єкт пізнання

Конкретний пред­метний об’єкт (краплина води)

Загальнопредмет- ний об’єкт (вода як об’єкт пізнання в природничих на­уках та культурі)

Фундаменталь­ний освітній об’єкт (вода як стихія сві­ту)

Технологічні елементи

1-й рівень (предметний)

2-й рівень (загальнопредметний)

3-й рівень (метапредметний)

Проблема

Чому крапля води має кулеподібну форму?

Що спільного в пізнанні природ­ничої та духовної сутностей води?

Яка роль води в бу­дові світу мира, як вона пов’язана з ін­шими стихіями?

Постановка задач

Дослідити краплю води Проаналізувати природні властиво­сті води, порівняти їх із тими, які відоб­ражені в притчах, віршах, прислів’ях про воду

Визначити роль води для природи, людини та всього світу (живого й не­живого)

Способи розв’язання задачі

Спостереження, до­сліди, виміри, по­шук фактів про форми краплі води

Різнонаукові, гу­манітарні, художні методи досліджен­ня води та поняття про неї

Роздуми про приро­ду води, знайомство з працями давніх і сучасних філосо­фів, метапредмет­ний аналіз змісту, значення води

Демонстрація результатів

Демонстрація до­слідів із краплею води, захист влас­них версій, пояс­нення форми краплі

Захист гіпотез про причини, сутність багатоваріативності тлумачення зміс­ту води в науці та культурі

Написання та пуб­лікація природ­ничо-наукового або філософського трактату про воду, рецензії на інші ро­боти

Рефлексія діяльності

Перелік застосова­них методів пізнан­ня, труднощів ви­конання роботи та способів їх подо­лання

Фіксація виявлених закономірностей, схожості та відмін­ності природничо- наукового та куль­турологічного під­ходів до пізнання (на прикладі води) Осмислення на ло­гічному та відчут- тєвому рівнях своїх внутрішніх змін, які виникли в ході ро­боти

Ключовим елементом евристичного навчання є евристична освітня ситуація, яка виступає своєрідною альтернативою традиційному уроку. Її метою є забезпечення народжений учнями особистого освітнього ре­зультату (ідей, проблем, версій, схем, дослідів, текстів).

Евристична освітня ситуація

Евристична освітня ситуація — це ситуація освітньої напруженості, яка виникає спонтанно або організується вчителем. Освітній продукт цієї ситуації є непередбачуваним, учитель задає проблему в ситуації, техноло­гію діяльності, супроводжує діяльність учнів, але не визначає заздалегідь конкретних освітніх результатів, які мають бути отримані.

Цикл евристичної освітньої ситуації має такі елементи: мотивація діяльності → постановка проблеми → особисте розв’язування проблеми учасниками ситуації → демонстрація освітніх продуктів → їх порівняння з культурно-історичними аналогами → рефлексія результатів.

Способи створення освітньої напруженості: планове створення на­пруги вчителем; протиріччя, яке виникло спонтанно; порушення сталих норм освітньої діяльності та ін.

Евристична освітня ситуація допускає відкрите, незакінчене вирі­шення головної проблеми, що стимулює учнів до пошуку можливос­тей інших вирішень, до розвитку на іншому рівні. Найбільш сильною в евристичному відношенні є та освітня ситуація, в якій учитель залучений як учасник, проблема, що вирішується, є для нього не нав­чальною, а реальною, яку йому доводиться вирішувати нарівні з учня­ми. Результати такого навчання є найбільш продуктивними та відпові­дають суті евристики.

Прийнято вважати, що освіта — це передача новому поколінню досві­ду та знань попереднього. Так побудовано більшість педагогічних систем сучасності, які діють у школах та ВНЗ. Проте від сучасної людини життя вимагає осмислених дій у ситуаціях вибору, грамотної постановки й досяг­нення власних цілей, продуктивної дії в особистих, освітніх та професійних сферах. У традиційному навчанні учень спочатку отримує знання, потім використовує їх, у тому числі й творчо. Уважається, що приріст знань мож­ливий тільки після знайомства з уже існуючими знаннями. Тому слід звернути увагу на евристичну технологію навчання.

Теги: .

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті