Дискусія

Дискусія

Дискусія — це обмін думками в найрізноманітніших фор­мах.

Будь-яке зростання, просування вперед є неможливим без обміну думками, дебатів і суперечок. Особливо це стосується духовного та професійного розвитку людини.

Дискусія як колективне обговорення може мати різний характер залежно від досліджуваного процесу, рівня його проблемності та, як наслідок, висловлених суджень.

Основне завдання уроків-дискусій — виявлення різноманітних точок зору учас­ників на питання або проблему і всебічний аналіз кожної з них (за потреби).

Що таке суперечка, полеміка, дебати, диспут?

Суперечка — дискусія, що має характер міжособистісного конфлікту, де кожний захищає своє «я».

Полеміка — зіткнення з ідейним супротивником (опонентом).

Дебати — обмін думками на зборах, засіданні.

Диспут (від лат. сіізриіаге — міркувати, розбирати, спере­чатися) — публічна дискусія, що спеціально організована для певної аудиторії.

Якими є переваги дискусії?

  • Дає імпульс проблемному навчанню (учні активно здобувають знання, розв’язуючи пізнавальні завдання).
  • Формуються специфічні вміння й навички: уміння формулю­вати думки, аргументувати їх (прийоми доказової полеміки), навички критичного мислення.

Якими є переваги навчальної дискусії?

Навчальна дискусія присвячена конкретній проблемі, від­різняється від решти видів дискусій тим, що новизна її пробле­матики є такою тільки для учнів, які беруть участь у дискусії, тобто те розв’язання проблеми, що вже знайдено в науці, мають ііиайти учні.

Для вчителя, який організує навчальну дискусію, зазвичай ре- нультат відомий заздалегідь. Метою є насамперед процес пошуку, що повинен привести до об’єктивно відомого, але з погляду учнів, суб’єктивно нового, тобто до запланованого педагогом завдання. Це може бути тільки в тому випадку, якщо пошуком розв’язання проблеми повністю управляє вчитель.

Умови успішного проведення навчальної дискусії

  1. Для проведення дискусії педагог створює й підтримує пев­ний рівень взаємин учнів — доброзичливий і відвертий, тобто управління дискусією з боку педагога має комунікативний характер.
  2. Педагог управляє процесом пошуку істини. Навчальна дис­кусія є припустимою, якщо вчитель зуміє забезпечити пра­вильність висновків.

Важливу роль під час проведення уроку-дискусії відіграють:

  • рівень компетентності в розглянутій проблемі педагога- організатора та достатній практичний досвід розв’язання подібних проблем учнями;
  • рівень розв’язання проблемних ситуацій завдяки серйозній методичній підготовці вчителя, тобто відносно низький рі­вень імпровізації з боку педагога. Одночасно — досить висо­кий рівень імпровізації з боку учнів. (Звідси — необхідність управління педагогом процесом проведення дискусії.)

Метою й результатом навчальної дискусії є високий рівень за­своєння учнями необхідних знань, розвиток у них діалектичного ‘ мислення. Навчальна дискусія дозволяє максимально повно ви­користати досвід слухачів, сприяє кращому засвоєнню досліджу­ваного ними матеріалу. Це зумовлено тим, що в груповій дискусії не вчитель говорить слухачам про те, що є правильним, а самі учні обґрунтовують принципи й підходи, запропоновані вчителем, максимально використовуючи власний досвід.

Навчальні дискусії є найбільш ефективними під час вивчення й осмислення складного матеріалу й формування потрібних на­станов. Цей активний метод навчання забезпечує можливості для зворотного зв’язку, підкріплення, практики, мотивації й перене­сення знань і навичок з однієї галузі до іншої.

Як обговорювати складні й дискусійні питання та проблеми?

Серед складних питань (проблем) виокремлюють так звані дискусійні (принаймні дві протилежні точки зору), при цьому кожна точка зору (варіант розв’язання проблеми) має своїх при­хильників і кожну підтримують переконливою аргументацією. Між двома протилежними точками зору можуть існувати різні проміжні точки зору. Зазвичай дискусійне питання (або проблема) формулюють у вигляді запитання, на яке можна дати відповідь «так» або «ні». (Приклад. Чи потрібно змінювати Конституцію? Чи допоможе прийняття суворіших законів знизити рівень зло­чинності?)

Обговорення складних і дискусійних питань і проблем — один з основних прийомів у викладанні права, суспільствознавства, літератури. Завдяки таким обговоренням учні вчаться бачити складні дискусійні питання та проблеми, розв’язувати їх, розу­міти різні позиції.

Що може завадити проведенню уроку-дискусії?

Різні види дискусій («карусель», «один — удвох — усі разом» та ін.) передбачають полеміку, стосуються особистих переконань [ і провокують емоційні реакції, що може ускладнити роботу пе­дагога й завадити успішному перебігу всій дискусії.

Отже, під час проведення уроку-дискусії педагогові необхідно щохвилини стежити за коректністю висловлювань учнів, контро­лювати підвищений тон, зайві жести й міміку опонентів і вчасно втручатися у полеміку, залагоджуючи можливі непорозуміння й уникаючи образ.

Алгоритм дій учителя

Ретельно планувати обговорення:

  • обрати дискусійне питання або проблему. Переконатися, що обрана тема є актуальною й одночасно цікавою для учнів, відповідає їх віковим особливостям, пізнавальним потребам і соціальному статусу;
  • підготувати матеріал, який учні повинні прочитати. Зро­бити все, щоб були розглянуті всі основні точки зору щодо запропонованої теми й викладений досить глибокий аналіз проблеми.

Обрати метод проведення обговорення. Вільна дискусія відбу­вається успішно тільки в тому випадку, якщо вчитель і учні вже мають досвід подібної роботи. Необхідно:

  • дати учням випереджальне домашнє завдання — ознайоми­тися із навчальним матеріалом, що обговорюватиметься під час дискусії на уроці;
  • дати учням для опрацювання вдома список додаткової літе­ратури та інших джерел із запропонованої теми;
  • продумати 3—4 способи, за допомогою яких можна розпо­чати обговорення, на той випадок, якщо не вдасться відразу розпочати дискусію (попросити учнів ставити запитання, висловлювати з місця свою думку із приводу вступного питання);
  • скласти список запитань, що допоможуть спрямувати об­говорення й концентрувати увагу класу;
  • підготувати інтерактивні вправи й розминки для переклю­чення уваги й зміни видів діяльності.

Правильно подати для обговорення учням дискусійне питання і проблему:

  • необхідно бути нейтральним. Заздалегідь не висловлювати свою або інші точки зору;
  • переконатися, що учні розуміють проблему; за потреби ви­користовувати запитання, щоб забезпечити розуміння;
  • визнати, що розбіжності в поглядах мають право на існу­вання. Вони є частиною громадського життя, тому учні повинні навчитися обговорювати розглянуті протиріччя;
  • ознайомити учнів із протилежними думками коректно й спра­ведливо (забезпечувати збалансованість різних позицій).

Виробити разом з учнями (або узгодити з ними) правила роботи з дискусійними питаннями й проблемами:

  • критично ставитися до думок, але не до людей;
  • для того щоб попросити слова, слід підвести руку;
  • не переривати інших, не говорити одночасно;
  • вислуховувати думки інших, навіть якщо з ними не згодні;
  • повторювати своїми словами висловлення інших, щоб навчи­тися уважно слухати й переконатися в тому, що правильно зрозуміли зміст твердження співрозмовників;
  • намагатися знайти найкраще розв’язання проблеми, а не пе­респорити співрозмовників;
  • не ухилятися від теми й бути лаконічним у висловлюваннях;
  • уникати довгих історій, анекдотів або прикладів;
  • заохочувати інших до участі в обговоренні;
  • бути доброзичливим і терпимим до інших думок.

Можна ці правила оформити у вигляді плаката й повісити в класі (або розмножити й роздати учням). Потрібно кон­тролювати дотримання правил в аудиторії, неодноразово звер­таючись до них.

Бути прикладом у проведенні обговорення:

  • дотримуватися прийнятих правил;
  • дозволяти учням брати під сумнів позицію вчителя;
  • визнавати наявність складних або слабких місць у вашій позиції;
  • виявляти повагу до всіх думок;
  • зосередити увагу на доказах і достовірній інформації;

Під час проведення обговорення:

  • робити позначки, що допоможуть підбити підсумки й до­триматися мене обговорюваної проблеми;
  • активно використовувати невербальні (несловесні) знаки, що дозволяють підтримувати плин розмови (жести й міміка до­помагають управляти обговоренням, не перериваючи його);
  • увалено слухати учнів, стежити за ходом обговорення, за настроєм, не дозволяти ухилятися від теми;
  • прояснювати сумніви учнів;
  • регулювати емоційний тон дискусії. Ставити конкретні за­питання, щоб спонукати обговорення, й абстрактні, щоб зупинити суперечку;
  • бути напоготові, стежити за ознаками загасання дискусії. Можна змінити завдання, ставити «провокаційні» запитан­ня, змінити ролі;
  • завжди залишати достатньо часу для підбиття підсумків. Використовувати запитання для підбиття підсумків (підбит­тям підсумків можуть стати різні аргументи, альтернативи розв’язання проблеми, наслідки розв’язання цієї проблеми, реальні приклади розв’язання питання).

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті