Диктант № 90

Диктант № 90

Материні рушники

Пам’ять ревно зберігає минуле. Крізь призму багатьох років найчастіше згадуються, коли мати бралася за ремесло святкове, яке «душу гріло  і возвеличувало». Бо з-поміж усіх нескінченних сільських робіт мати над  усе  любила  вишивати. Коли  вона  брала  до  рук шматок  вибіленого полотна, голку  і кольорові нитки «муліне», то спочатку все було непримітне і буденне. За кілька вечорів те полотно під її вправними пальцями перетворювалося  у  вогнисту парчу, яка палахкотіла, переливалася  усіма барвами, а вишиті дивовижні птахи, здавалося, ось-ось злетять-випурхнуть з маминих долонь  і затріпочуть крилами. Господи, яке ж то диво — вправні мамині руки!

Вишивала мати, як пояснювала, відповідаючи на надокучливі  запитання  сусідів,  «бо щоб красиво  було». Вишивала,  аби потішити  гарною сорочкою-вишиванкою  батька. Вишивала,  бо  хата  без  гаптованих  рушників —  «підсліпувата  і невесела». Вишивала й  тоді, коли радість перехлюпувалася  з душі  і коли не можна було не відгукнутися на щастя  сусідської  родини,  у  якій колишній  десятикласниці Юльці підійшла пора виходити заміж, і «тут уже без вишитих рушників для сватів ну ніяк» (За Л. Косиченком; 160  сл.).

Завдання

  1. Випишіть  слова,  утворені  префіксальним  способом,  складні  слова. Поясніть орфограми.
  2. Випишіть речення  з цитатами. Поясніть пунктограми.
  3. Виконайте синтаксичний розбір речення

Вишивала, коли було важко на серці, якщо треба було прогнати печаль, коли журба  і туга ставали нестерпними і їм треба було давати вихід з переобтяженої болем душі, бо мовчки несила  було терпіти.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті