Диктант № 55

Диктант № 55

Тихий дощ

Ви  чули,  як  наближається  рівний  і  тихий  дощ? Мати  одчинила  вікно,  і  знадвору повіває  свіжістю,  а  ти  слухаєш… Десь далеко,  у невідомому світі, зачинається шум…  І то ще не шум, а шепотіння землі, шерхіт сухої  трави, шелест пожовклого листя. Ти прислухаєшся: невже  тобі шумить  в  голові? Ні,  це  вже  садом  іде  неквапливий шум,  іде  до  вікна і шумить у  стіну — рівно,  густо,  заспокійливо.

Стріпнувся, глянув у вікно: нема вже дощу. І сонця нема, десь за хмарами. але небо, димчасто-сіре, просвічується, воно розсіває кремове світло. Від  того  світла блищать краплини дощу на мокрих  стеблах.

З  дрімотного  поля  потягло  вітерцем,  заплюскали  краплі,  струшені додолу. Низько, при самій землі, котились, стрибали прудкі втікачі. Сірі, кудлаті, стрибали вони по канавах, зупинялись на хвильку, щоб перепочити,  і припускали чимдуж. Гнались  за ними  такі ж  волохаті клубки.

Разом вони бігли по всьому полю, цілою отарою, бігли до села і злякано ховались у  садки, у кущі, у канави  (За В. Близнецем; 157  сл.).

Завдання

  1. Випишіть  слова  з ненаголошеними  голосними. Поясніть орфограму.
  2. Випишіть односкладні речення. Пояснити пунктограму.
  3. Виконайте синтаксичний розбір речення

І то ще не шум, а шепотіння  землі, шерхіт  сухої трави, шелест пожовклого  листя.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті