Диктант № 44

Диктант № 44

Українська ментальність

Поетичність українського світовідчуття загальновідома. Рисами поезії   позначені не тільки власне поетичні твори, а й проза, живопис, архітектура,  побут,  взаємини  в  сім’ї. Світ  природи  для  поета  постає  як  вимір його  смисложиттєвого, культурного  світу,  а об’єкти природного довкілля  нерідко  набувають  вищої,  ледь  не  сакральної  сили.  Так  є,  скажімо, в оспівуванні калини, тополі, верби, соловейка, журавля, чайки, чорнобривців, навіть кольорів: «два кольори мої, два кольори…» Та хіба можна перерахувати все?

Так само пильно вдивляється поет у соціальне поле життя. Як зробити так, щоб лихо обійшло стороною рідну садибу, село, край? Розкриваючи цю  тему, митець нерідко відштовхується від позиції:  своє — чуже. Межа між своїм і чужим пролягає як просторово, так і ментально — у душі й розумі  кожної  людини. Ця  тема  для  українського  духу  завжди  була  серед найбільш актуальних  і ваговитих. У цьому контексті зрозумілі звернення поетів до України як до людини, до матері  (За В. Крисаченком; 155  сл.).

Завдання

  1. Випишіть  слова  з часткою  не. Поясніть орфограму.
  2. Випишіть речення  з цитатами. Пояснити пунктограму.
  3. Виконайте  синтаксичний  розбір  речення

Розкриваючи  цю тему, митець  нерідко  відштовхується  від  позиції:  своє —  чуже,  причому  своїм постають  будь-які  утвори  краю,  включно  з  його  негараздами та  еколого-ландшафтними  витворами,  чужими ж  є  всі привнесені.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті