Диктант № 42

Диктант № 42

На добро, на життя, на любов

Мамині очі. Мамині натруджені руки назавжди вкарбувались у нашу пам’ять. У найтяжчі години скрути та радощів ми згадуємо наших матерів,  подумки  осягаємо  їх  нелегке життя,  уявляємо  риси  обличчя  й  ті ж натруджені, пошерхлі,  зашкарублі,  але  завжди ласкаві руки.

Пісенний образ матері — живий храм, повен смутку, страждання і нездійснених,  але вічних  сподівань  і надій.

Через пісню я знову та знову уявляю всі стежки, всі життєві дороги, пройдені моєю матір’ю… І знову стишуюся, стаю непорушним чи занімілим, коли зачую пісню над колискою. Цю легкокрилу, повну таємничої зваби, колискову птаху. З нею ми  засинали  і швидше  виростали  в  снах. Той, хто не чув материнської пісні,  зостався бідним на все життя.

Думаю про матір — то радість, то урочиста пам’ять, що завжди з нами. Вклоняючись  вам,  дорога нене,  я  славлю найвеличніше на  землі — материнство. Матерям  завжди  сниться,  уявляється,  бачиться  світла  доля  дітей.  На  дорогу  вони  дарують  нам  вишиваний  рушник  і  хліб-сіль, чорним та червоним вишивають сорочки. На добро, на життя, на любов (М. Сингаївський; 160  сл.).

Завдання

  1. Випишіть дієслівні форми. Поясніть орфограми.
  2. Випишіть речення  з  тире. Поясніть пунктограми.
  3. Виконайте  синтаксичний  розбір  речення У  найтяжчі  години  скрути та  радощів  ми  згадуємо  наших  матерів,  подумки  осягаємо  їх  нелегке життя,  уявляємо  риси  обличчя  й ті ж  натруджені,  пошерхлі,  зашкарублі, але  завжди  ласкаві руки.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті