Диктант № 139 "Прихиляє до серця бандуру"

Диктант № 139

Прихиляє до серця бандуру

Хто  повірить,  що  в  нього  невидющі  очі!  Дві  синюваті  зірочки  виблискують, мов  криниця,  коли  він жваво  хитне  головою  в  такт музиці, яку  творив  сам, цей дивний чарівник…

У  хаті  напівтемно,  але  на  душі  ясно  від  його  пісні.  Надто  вкладає жагучої  пристрасті  у  своє  виконання,  надто  промовисті  у  нього  любов і ненависть.

Півстоліття  не  розлучається  з  бандурою.  Темінь  покрила  йому  очі, коли  хлопчикові  виповнилося  два  роки.  Батько  пристроїв  його  до  роменського кобзаря Мусія Олексієнка.

І пливли дні. Пам’ять його вхоплювала пісню за піснею, щоб пройти з  цим  скарбом  через  все життя. Не  обминула  його  й  слава. У  1939  році є. О. Адамцевича  запрошують взяти участь у республіканській нараді кобзарів,  у  1940 — Всесоюзній нараді народних  співців,  де  він  виконував  твори Шевченка, народні  історичні  думи  та пісні,  а  також  власні твори. йому  аплодували Максим  Рильський, Павло  Тичина,  видатний знавець фольклору Лавров…

Вічна  музика  звучить  у  співучій  мові  нашого  народу,  у  струнах  таких  кобзарів,  як  Євген  Олександрович  Адамцевич,  і  назва  її —  Любов (За М. Даньком; 160  сл.).

Завдання

  1. Випишіть  слова  з ненаголошеними  голосними. Поясніть орфограми.
  2. Випишіть реченнями з однорідними непрямими додатками. Поясніть пунктограми.
  3. Виконайте синтаксичний розбір останнього речення

Вічна музика звучить  у  співучій мові нашого народу,  у  легендах,  у мріях,  у  струнах таких кобзарів, як Євген Олександрович Адамцевич,  і назва  її — Любов.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті