Диктант № 136 "Над колискою"

Диктант № 136

Над колискою

Молюся до матері, бо найперше бачу  її над колискою. Над продовженням роду свого. І не лише бачу, а й відчуваю всім серцем, усім єством її лагідну вдачу, її тепло й невичерпну ласку, її приязнь і щедрість — і все те, що ми називаємо одним словом — милосердя. Милість і доброта, людяність  і ласкавість  серед нашого немилосердного часу й віку.

Усе це — мати і материнство. а отже, і колискова пісня. Без колискової немає дитинства. Як без дитинства немає народу, його майбутнього.

Подих  рути-м’яти  і  вечірнє  волошкове  небо  —  то  в  моїй  пам’яті,   в  уяві  колискова  мелодія. Можливо,  саме  в  такий  час  з  дитинства  запам’яталася мені мати  над  колискою. Певна  річ,  зі  своєю  піснею-сповіддю. а  то ж природний  знак — що  душа  людська нетлінна, що  краса наших  поривань  до  продовження  роду  та  краса  рідної  землі  —  одвіку життєдайне сполучення в усіх виявах, починаючи від материнської ласки  та  душевної  злагоди  над  колискою,  до  творчого  прозріння  не  лише в пісні,  а й у щоденній роботі  (За М. Сингаївським; 158  сл.).

Завдання

  1. Випишіть  слова  з часткою не,  з м’яким  знаком. Поясніть орфограми.
  2. Випишіть речення  з  тире. Поясніть пунктограму.
  3. Виконайте  синтаксичний розбір речення

 Усе це — мати  і материнство.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті