Диктант № 129 "Земля світлячків"

Диктант № 129

Земля світлячків

Над  озером  стояла  тиха  чудесна  ніч.  В  таку  пору  хіба  можна  було думати про щось страшне й погане? Тишею, чарами ночі впивалася ваша душа. Гляньте! Повний місяць плив у небі  і світив червоно, мов жар.  Падали на  воду  темні  тіні  від  сосен,  і  золота  доріжка  стелилася  від  берега до берега.

Товариство наше спустилося до озера. Легкий гостроносий човен дрімав на  воді, прив’язаний до прикорня. Кумкали жаби,  сухим  тріскотом заливалися цвіркуни в прибережних  травах.

Вертутій сів за весла, Чублик вмостився попереду. Сиз поважно розсівся позаду, щоб спокійно попихкати люлькою, милуючись, як дим довгою  змійкою  стелиться  ген позаду над водою.

Відштовхнулися від берега, попливли.

І  поплив  за  ними  повен  місяць,  попливли  тіні  від  сосен,  золота   доріжка  перебігала,  виблискувала,  наздоганяла  їх.  Вода  тихо  хлюпала, булькотіла десь за човном. Сонно скидалась риба, і така тиша, така благодать були розлиті над озером, що Вертутій кахикнув, а тоді сказав: «Ніч яка гарна»… І, легенько підгрібаючи веслами, замугикав густим баском, як джміль на дощ  (За В. Близнецем; 159  сл.).

Завдання

  1. Випишіть  слова  з ненаголошеними  голосними. Поясніть орфограму.
  2. Випишіть складні речення з різними видами зв’язку. Поясніть пунктограму.
  3. Виконайте синтаксичний розбір речення

І,  легенько підгрібаючи веслами,  замугикав  густим  баском, як джміль на дощ.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті