Диктант № 123 "Колискова – це душа, яка ходить навшпиньках"

Диктант № 123

Колискова – це душа, яка ходить навшпиньках

Усе  починається  з  дитинства,  з  колискової.  Звідти  беруть  початок наші  турботи й радощі,  смуток  і  веселість,  тривоги  та  сподівання.  І  головне —  взаємність  з життям,  зі  світом.  адже  дитяче  слово, ще  не  зовсім  виразне  промовляння,  помах ще  не  зміцнілих  рученят,  перша  ота взаємність очищає  і душу,  і помисли. І щезає до певної міри все гіркотне, наболіле,  стражденне.

Тож  не  зайве  наголосити, що  людина  таки  починається  з  колискової, з голосу материнської душі над колискою. Уже тоді, з першої почутої мелодії ми відчуваємо багатоголосся життя  та  світу.

Колискова — це душа, яка ходить навшпиньках. Почути її кроки можуть  лише  ті,  хто  вміє  слухати. Як  і  сповідь матері  над  колискою. Коли вгамовуються, стихають людські чвари, коли натруджена  (вечірня чи вранішня)  земля  дихає  безгомінням,  коли помислам  і надіям  відкриваються  простір  і  небо,  а  світ  стає милосерднішим,  ближчим  до  серця,— тоді в  серці матері народжується пісня, тоді над колискою вона щемно, тремтливо  та  ніжно  виспівує  свою  незглибинну  душу.  Тож  навчимося слухати материну  сповідь  (За М. Сингаївським; 157  сл.).

Завдання

  1. Випишіть прислівники,  слова  з м’яким  знаком. Поясніть орфограми.
  2. Випишіть речення  з  тире. Поясніть пунктограму.
  3. Виконайте  синтаксичний  розбір  речення

 Коли  вгамовуються,  стихають  людські  чвари,  коли  натруджена  (вечірня  чи  вранішня)  земля   дихає безгомінням, коли помислам  і надіям відкриваються простір  і небо,  а  світ  стає милосерднішим,  ближчим  до  серця,— тоді  в  серці матері  народжується  пісня, тоді  над  колискою  вона щемно, тремтливо та ніжно  виспівує  свою незглибинну душу.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті