Театралізована гра "Двоє жадібних ведмедиків"

Двоє жадібних ведмедиків

(за мотивами угорської казки в обробці   А. Краснова  і В. Важдаєва)

Мета: продовжувати розвивати  інтерес до художньої літератури; учити помічати  і розуміти різні  засоби виразності —  епітети, порівняння та  ін.; упізнавати в силуетах тіней характерні образи персонажів;  оцінювати  героїв  (хитрий, жадібний,  дурний,  довірливий);  співпереживати  персонажам;  підказувати  їм,  як  поводитися в скрутних випадках.

Матеріал: екран та освітлення; силуети персонажів і декорації для театру: високі ялини, ведмедиця, ведмежата — маленькі, трохи більші (у двох варіантах — нарізно і які б’ються через головку сиру);  лисиця  з  великим  і  маленьким  шматочками  сиру  в  обох лапах;  лисиця  з  крихітними шматочками  сиру  (можна  вирізати з  паперу,  потрібно  зробити  декілька  плоских  шматків  різного розміру).

Музичне  оформлення:  «Угорська  народна  мелодія»  (обробка Л. Вішкарева); «В лісі», «Ведмідь» (Е. Тілічєєвої); «Зайчики і лисичка»  (партія лисиці)  (Р. Фінаровського).

Дійові особи: Ведуча, Ведмедиця, Двоє ведмежат, Лис

Хід гри

Вихователь  за  допомогою  загадок  і  віршів  зацікавлює  дітей майбутнім  спектаклем  і  нагадує  типові  риси  знайомих  образів: лисиці, ведмедиці, ведмежат.

Де живе він?

В самій гущавині, найсправжнісінькій.

Там гуляє, там  і спить,

Там дітей своїх ростить.  (Ведмідь)

Подивіться ось яка,

Вся горить, як золота.

Ходить в шубі дорогий,

Хвіст пухнастенький такий.

Курей ловить ця сестриця.

Тож як звуть  її…  (лисиця).

Вихователь повідомляє дітям, що зараз вони переглянуть казку  про  наївних  ведмедів  і  хитру  лисицю.  Це  угорська  народна казка, що називається «Двоє жадібних ведмедиків».

Спочатку  всі  ролі  вихователь  виконує  сам.  Під  час  читання тексту  він  виділяє  епітети,  образні  вирази,  супроводжуючи  показом театру тіней.

В е д у ч а. По  той  бік  скляних  гір,  за шовковим  лугом  стояв неходжений  небачений  густий  ліс,  у  самій  його  гущавині  жила стара  ведмедиця.  (Показує  її  на  екрані,  одночасно  вмикає  відповідний до образу музичний запис.) У неї було двоє синів. (Показує малюків у  супроводі  іншої музики.) Коли  ведмежата  виросли  (показує нові фігури ведмежат), то вони вирішили піти шукати щастя.  Спочатку  пішли  вони  до матері  і,  як  годиться,  попрощалися з нею. Обійняла стара ведмедиця синів  і наказала  їм…

В е д м е д и ц я. Не  кривдьте  один  одного  і  ніколи  не  розлучайтеся.

В е д у ч а.  Обіцяли  ведмежата  виконати  наказ  матері  й  рушили  в  дорогу. Йшли  вони, йшли…  І  день йшли,  і  другий  ішли.

Нарешті  всі  запаси  у  них  скінчилися.  А  ведмежата  зголодніли.

Похнюплені брели вони поряд. Молодше ведмежа поскаржилося:

— Ех, братику, до чого ж мені  їсти хочеться!

Старше ведмежа відповіло… Що воно відповіло, діти?

Д і т и.  І мені хочеться!

В е д у ч а. Так вони всі йшли та йшли і раптом знайшли круглу головку сиру. Хотіли поділити її порівну, але не зуміли. Жадібність  здолала  ведмежат:  кожний  боявся, що  іншому  дістанеться більше.  Сперечалися  вони,  гарчали,  і  раптом  підійшла  до  них лисиця.  (Вмикає  її музичну партію.)

Лисиця (вкрадливо).  Про  що  ви  сперечаєтеся,  молоді люди?

В е д у ч а.  Ведмежата  розповіли  їй  про  свою  біду.  Діти,  що вони сказали лисиці?  (Слухає відповіді дітей.)

Л и с и ц я  (радісно, але хитро). Яка ж це біда! Давайте я вам поділю  сир  порівну:  мені  що  молодший,  що  старший  —  все одне.

В е д у ч а.  Зраділи  ведмежата:  «Ось  добре-то,  діли!»  Лисиця узяла  сир  і розламала його навпіл. Але розколола  головку таким чином, що один шматок був більший за  іншого.  (Показує, питає у  дітей,  який шматок  більше,  який менший. Хвалить  їх  за  спостережливість,  говорить, що  і  ведмежата помітили неоднакові шматки.)

В е д м е ж а т а  (навперебій). Цей більше!

В е д у ч а. Лисиця заспокоїла  їх…

Л и с и ц я.  Тихіше,  молоді  люди!  І  ця  біда —  не  біда.  Зараз я все владнаю.

В е д у ч а. Вона відкусила добрий шматок від більшої частини і проковтнула його. Ось хитра! Тепер великим став менший шматок…  (Повертає зображення лисиці так, щоб поміняти шматки місцями, наприклад якщо в правій руці був більший шматок, то після повороту він виявиться на місці меншого шматка. І в правій руці сир видається меншим. Можна змінювати розміри сиру, прикріплюючи шматки з оксамитового паперу.)

Ведмежата затурбувалися: «Не порівну!» Лисиця заспокоїла їх.

Л и с и ц я. Нічого страшного, я сама знаю свою справу!

В е д у ч а.  І  вона  відкусила шматок  від  більшої  частини.  Тепер  більший шматок  став меншим.  (Знову  повертає  зображення лисиці та знову просить дітей порівняти шматки.)

В е д м е ж а т а.  І так не рівно!

В е д у ч а. «Так буде вам!» — сказала лиса, насилу ворочаючи язиком, оскільки рот  її був набитий смачним сиром.

Л и с и ц я. Ще сама крихта —  і буде порівну.

В е д у ч а. Лисиця  продовжувала  ділити  сир  (повертає  лисицю, щоб було видно, в якій руці тепер більше, у якій менше сиру), а  ведмежата  тільки  чорними  носами  водили  туди-сюди  —  від більшого шматка  до меншого,  від меншого —  до  більшого. Доки лисиця не наїлася вволю, вона все ділила  і ділила. Коли шматки порівнялися,  то  ведмежатам  майже  і  сиру  не  залишилося:  два крихітні шматочки.

Л и с и ц я.  Ну що  ж,  хоча  і  помалу,  так  зате  порівну!  Приємного  вам  апетиту,  ведмежата!  (Хихикає,  махає  хвостом   і тікає.)

В е д у ч а. Так-то  ось  буває  з  тими, хто  скупився! А як  би  ви поділили сир між собою? Що б сказали лисиці?  (Слухає відповіді дітей.)

А  ось  дурних  ведмежат  треба  нагодувати.  (Читає  вірш   Р. Жваво.)

Ведуча

Ведмежаток я взяла,

Посадила до стола…

Діти

Пригощайтеся, ведмежата,

Їжте мед, хороший, солодкий!

А вони собі сидять

І нічого не  їдять.

Скуштувати медку охота,

Та відкрить не можуть рота.

Рекомендації до  гри

На  початку  другої  гри  вихователеві  можна  використовувати інші вірші та загадки.

Цього разу вихователь  спонукає дітей висловлюватися  своїми словами  за  персонажів. Пропонує  їм  назвати  ведмежат  іменами, а  якщо  виявлять  бажання,  то  нехай  дадуть  імена  і  ведмедиці, і лисиці.  (Імена  слід  дібрати такі,  які передавали  б характерні риси персонажів).

Якщо діти не схочуть виконувати ролі хитрих і жадібних персонажів, вихователеві доцільно придумати разом із ними нові пригоди  ведмежат  і лисиці. Наприклад,  ведмежата  знайшли у  дуплі мед, зустріли голодне зайченя, побачили хвору лисицю, повернулися до ведмедиці, яка турбувалася про них, тощо.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті