Витинанка Коли в наших предків з’явилися перші віконця зі склом — це були невеличкі отвори. Промінчики, що йшли до хати, несли велику радість: це було своєрідне «хатнє сонечко». Сонце дарувало
Диктанти з української мови
Диктант №229
Хата Напишу я слово про хату за тисячу верст і за тисячу літ від далеченних сивих давен аж до великого мого часу всесвітньо атомної бомби. На Україні й поза Вкраїною сущу. Білу, з
Диктант №228
Чари дитинства Я не приверженець ні старого села, ні старих людей, ні старовини в цілому. Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж повертаюсь я часом до криниці, з якої
Диктант №227
Пороги Скелі росли із скель, налягали грудьми на ріку, намагалися перепинити їй шлях. Вони обступили її з обох боків, стали на путі високими порогами, впали на дно крутими лавами.
Диктант №226
Дивовижні пам’ятники неживої природи Багато нерукотворних пам’ятників спорудила природа на безмежних просторах нашої планети. Одні з них величні й монументальні, інші скромні й непомітні. Є
Диктант №225
Невловима грань Ясного дня середини вересня, коли ще зелено кипить дозріле літо, але в повітрі вже продзвеніла невидима срібна струна і той звук упав смутком у серце, на далекій
Диктант №224
Збуджені почуття Великі виразні очі княжни Рєпніної жваво поблискували. А ще коли Тарас признався їй, що й на далекому Запоріжжі його теж якось застукала несподівана злива й нагадала їхню яготинську
Диктант №223
Синівська любов Був прозорий сонячний ранок, і мовчазні навколишні простори, дбайливо устелені сріблястим сніговим килимом, так ясніли навпроти сонця, що аж сліпило очі. З
Диктант №222
Сьогочасна світова культура небагато може назвати митців такого широкого дихання, такої дерзновенної мислі й сміливості шукань, які були притаманні Довженкові. Самою своєю
Диктант №221
Відродження Два роки минули в якійсь духовній порожнечі, в забуванні рідної мови й поступовому переході на російську. І от у новорічну ніч 1961 року я сидів самотою й думав: як же я так живу?