(за К. Ушинським, інсценізація Л. Калуської)
Декорації: дерева в саду.
Дійові особи: Ведуча, Бджілки, Фіалка, Яблунька, Вишня, Тюльпан
Хід гри
В е д у ч а. Настала весна, сонце зігнало сніг із полів. Бруньки на деревах розкрилися й випустили молоденьке листячко. Прокинулася бджілка від свого зимового сну, прочистила очиці волохатими лапками, розбудила подруг, і визирнули вони у віконечко — дізнатися: чи зник уже сніг і лід, і холодний північний вітер. Бачать бджілки, що сонечко світить весело, що скрізь ясно й тепло; вибралися вони з вулика й полетіли до Яблуньки.
Б д ж і л к и. Чи немає в тебе, Яблунько, чогось для бідних бджілок? Ми цілу зиму голодували.
Я б л у н ь к а. Ні, ви прилетіли зарано. Мої квіти ще заховані в бруньках. Запитайте у Вишні.
В е д у ч а. Полетіли бджілки до Вишні.
Б д ж і л к и. Люба Вишенько! Чи немає в тебе квіточок для бідних бджілок?
В и ш е н ь к а. Завітайте, любі, завтра! Сьогодні ще немає на мені жодної відкритої квіточки, а коли відкриються, я буду рада гостям.
В е д у ч а. Полетіли бджілки до Тюльпана: зазирнули в його яскраву голівку.
Б д ж і л к и. Ой, немає тут ані запаху, ані меду.
В е д у ч а. Сумні та голодні бджілки вже хотіли додому вертатися, коли враз побачили під кущем темно-синю квіточку. Це була Фіалочка.
Ф і а л о ч к а. Летіть, летіть, бджілоньки, до мене, я відкрию вам свою чашечку, наповнену запашним солодким соком.
Б д ж і л к и. Спасибі, Фіалочко, за доброту твою.
В е д у ч а. Наїлися, напилися бджілки й полетіли радесенькі додому.
