Бджілки на розвідці

(за К. Ушинським,  інсценізація Л. Калуської)

Декорації: дерева в саду.

Дійові особи: Ведуча, Бджілки, Фіалка, Яблунька, Вишня, Тюльпан

Хід гри

В е д у ч а. Настала весна, сонце зігнало сніг із полів. Бруньки на  деревах  розкрилися  й  випустили  молоденьке  листячко.  Прокинулася  бджілка  від  свого  зимового  сну,  прочистила  очиці  волохатими  лапками,  розбудила  подруг,  і  визирнули  вони  у  віконечко — дізнатися: чи  зник уже  сніг  і лід,  і холодний північний вітер. Бачать бджілки, що сонечко світить весело, що скрізь ясно й тепло; вибралися вони з вулика й полетіли до Яблуньки.

Б д ж і л к и.  Чи  немає  в  тебе,  Яблунько,  чогось  для  бідних бджілок? Ми цілу зиму голодували.

Я б л у н ь к а. Ні, ви прилетіли зарано. Мої квіти ще заховані в бруньках. Запитайте у Вишні.

В е д у ч а. Полетіли бджілки до Вишні.

Б д ж і л к и.  Люба  Вишенько!  Чи  немає  в  тебе  квіточок  для бідних бджілок?

В и ш е н ь к а. Завітайте, любі,  завтра! Сьогодні ще немає на мені жодної відкритої квіточки, а коли відкриються, я буду рада гостям.

В е д у ч а. Полетіли  бджілки  до Тюльпана:  зазирнули  в  його яскраву голівку.

Б д ж і л к и. Ой, немає тут ані запаху, ані меду.

В е д у ч а.  Сумні  та  голодні  бджілки  вже  хотіли  додому  вертатися,  коли  враз  побачили  під  кущем  темно-синю  квіточку. Це була Фіалочка.

Ф і а л о ч к а. Летіть, летіть, бджілоньки, до мене, я відкрию вам свою чашечку, наповнену запашним солодким соком.

Б д ж і л к и. Спасибі, Фіалочко, за доброту твою.

В е д у ч а. Наїлися, напилися  бджілки й полетіли радесенькі додому.