Андріївські вечорниці

Андріївські вечорниці

Узимку, коли завершалися роботи в полі, частішали дівочі та парубочі гуляння. З часів християнства, дві тисячі років, 13 грудня, на Андрія, проводилися святкові вечорниці.

Андріївські вечорниціУ ніч на Св. Андрія діються містичні речі. Незаміжні дівчата ворожать на свічках і ворожать на черевиках а парубки використовують випадок позалицятися до вподобаної дівчиною,зробити уникають і влаштувати їм витівки. Іноді батьки дівчат на ранок знаходили свою віз без коліс, хвіртку зняту з петель, а вікна – замазаними.

Обійдіть весь світ безмірний
І скажіть, в якій країні
Так зберігся скарб безцінний,
Як у нас, на Україні?!
Просим всіх у нашу хату,
Превелику, пребагату.
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці.

Святково прибрана світлиця. На столі глечики, глиняні миски. Господиня сидить за столом

Господи! Як побумаєш, що коли ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, так аж тини тріщать… зовсім не те тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой-йой-йой! Куди це все поділося?1

Чути сміх. Господиня схоплюється. Заходять дівчата. Співають пісню «Дівка Явдошка»

Добрий вечір вашій хаті.
Уклін господині.
Чи веселі вечорниці
В нашій Україні?
Добрий вечір, господине,
Славна молодице.
Чули, що у цій хатині
Будуть вечорниці!

Господиня – Добрий вечір, добрий вечір, любі гості! Прошу! Прошу до хати!

Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті.
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.

Госп. – Проходьте, гості дорогенькі! Знов моя оселя приймає дівчат на вечорниці. Дуже рада господиня, дуже рада і хатина!

– Які пахощі! Напевно, все смачненьке!

Госп. – Смачне-то воно смачне, але основної страви – калити ще немає. Сьогодні ж Андріїв вечір, а найважливіша ознака його – калита.

Входить дівчина з оберемком дров – Добрий вечір, дівчата. Добрий вечір, господине. А я дров принесла, щоб піч розтопити для калити.

– Оленко, переклади полінця, поворожи собі.
– Ой, дівчата, мені страшно! Мені аж страшно їх перекладати.
– Не бійся, від долі не втечеш!
– Вдівець, молодець, вдівець, молодець…….молодець!

Господиня – От бачиш, доля до тебе милостива. Дано тобі вийти за молодого парубка.

Дівчина сміється – За Гриця!

Співають пісню «Грицю, Грицю, до роботи»

– Не хочу такого лінивого парубка. дівчата сміються
– Ой, дівчата! А як я вчора ворожила! Ось я вам розкажу! Уже на дворі темно стало, вийшла я ніби-то до комори, а сама – хутчіш на вулицю. Стала від воріт стовбці рахувати. Рахую собі: «Вдівець, молодець, вдівець, молодець…» Раптом чую, хтось іде назустріч. Я заховалась за кущем. Ну, думаю, якщо не вдалося поворожити за кого заміж вийду, то хоч узнаю, як його буде звати. Сиджу, чекаю. Чую, іде. Порівнявся зі мною, а я як вискочу, як спитаю голосно: «Дядьку, як вас звати?» а він з переляку аж присів і хреститься, хреститься. Потім, як дременув. Так я і не дізналася нічого. дівчата сміються.

– Годі, дівчата, теревені розводити. Швидше калиту треба місити.
– Водице, студенице. Окропи калиті дорогу до печі від порогу, а від печі до стелі, щоб ми були гарні і веселі.
– Гарною буде наша калита. Круглою, наче сонечко, наче віночок.
– Сонце до заходу, а коноплі до сходу.

Калитою радію, конопельки сію.

Грабельками волочу, бо заміж хочу.

Дай, доле, знати, з ким життя буду мати.

Чути стукіт у двері

– Там щось стукнуло!
– Та ні, почулося!

Знов стукіт

– Піду, подивлюся.

Заводить за собою хлопців

– Ой Господи! Скільки парубків, та які всі гожі! Чи не свтатись ви прийшли?
– А що? Можна і посвататись.
– Якщо господині ви гарні.

Співають пісню «Чом я не хазяйка» – голосно сміються

– Оце так хазяйки!
– Зате як співають!

– Дів – Ну що, передумали свататись?
– Та ні!
– То хто ж перший?

– Я! Мене звати Іван. Я – хазяйський син. Багатий!!! Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі – видимо-невидимо! Скільки не дивився і не придивлявся – нічого не побачив. А що вже до худоби! І павуки, і комахи, і мухи, а що вже молі і мурашок – світу білого не видно! Чим я не жених!

– Та куди вам іще до женихів!
– Дівчатонька – голуб ятонька, ми не сваритися прийшли, а миритись. Сьогодні ж Андріїв вечір. Давайте краще разом заспіваємо.

Пісня «Од Києва до Лубен»

– Іванко, Оленко, чи одружуватись вам, чи ні – вирішуйте самі, а «Гопака» нашого українського нам затанцюйте.

Танцюють «Гопака»

– Ну от і добре! Вже як раз і калита достигла. Прийшов час калиту піднести. Сонце заходить, а калита сходить.

У небо, калита, у небо.
А ти, сонечко, піднімись.
Ти на нас подивись.
Ми калиту чіпляємо,
На місяць поглядаємо,
Свою долю-радість закликаємо.

– Дозвольте мені бути паном Калитинським!
– А я буду паном Коцюбинським.
– Добрий вечір, пане Коцюбинський!
– Добрий вечір, пане Калитинський!
– Куди йдете?
– Калиту кусати.
– Чи кусиш ти, чи ні,

А я на білому коні,
То й калита мені.

під музику Коцюбинський кусає калиту

Калитинський – А хто ще хоче калити?

Калита, калита, солодка така!
Хто вкусить калиту, тому всю зиму сонце світити буде.
Тому буде добро в домі.
– І я, і я хочу калити кусити!

під музику кусають калиту

Дівчата – Добре, добре! Для вас, хлопці, калита пеклася. Всім дістанеться по шматочку.

ламає всім по шматку калити

Хлопці – Калита, калита,
Солодка була.
А ми її з їли,
Аж до сонця підлетіли.

Господар – Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Вечорниці закінчились,
І здається, все пройшло.
Ні, так просто не проходить,
В серці стуночка бринить.
Про Андріїв вечір спогад
В нашім серці буде жить.

Пісня «І в нас, і в вас хай буде гаразд»

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті