Диктант № 133 "Злива"

Диктант № 133

Злива

Висока,  стара,  з  почорнілим  стовбуром  груша  вже  відцвіла,  а  яблуні  —  вони  росли  нижче  і  тісніше  —  ще  виблискували  рожево-білими пелюстками.  Блакитний  дощ!  І  раптом  на  піщаній  стежці,  яка  збігала з пагорба через сад до принишклої в самому низу, осілої на підбиту дошками  призьбу  хати,  ніби  з  небес,  з’явився  Геній. У  темних  імпортних окулярах, світло-кремовому джинсовому костюмі, з незмінним своїм величезним жовтим портфелем.

А  ще  мене  вразило,  що  я  не  чую  хлюпаючого  шуму  зливи.  Вона не  вщухала,  а  навколо  мертвіла  тиша,  як  у  підземеллі:  «Генію,  звідки ти?» — крикнув я. «З міста. До тебе в гості». «а чого ти такий молодий?» «Не молодший від  тебе!» —  зареготав він.

Від того реготу я прокинувся. Підбіг до вікна. У сквері, як учора і місяць тому, лежав сніг. Дерева чорніли на тлі вранішнього холодного неба, поодинокі перехожі поспішали  хто куди,  і мені  вчувалося, як  у них під ногами поскрипує утрамбований на  тротуарі перемерзлий  сніг.

Я ввімкнув  світло, відчинив поліровані дверці шафи  і боязко  заглянув у велике люстро  (За Ю. Цариком; 162  сл.).

Завдання

  1. Випишіть  складні  слова. Поясніть орфограму.
  2. Випишіть речення  з однорідними членами,  з прямою мовою. Поясніть пунктограми.
  3. Виконайте  синтаксичний  розбір  речення

Висока,  стара,  з  почорнілим стовбуром груша вже відцвіла, а яблуні — вони росли нижче  і тісніше — ще  виблискували рожево-білими пелюстками.

Поділитися з колегами або учнями?

Рекомендуємо переглянути

Коментарі

  • Facebook
  • Вконтакті